370-річчя фатальної української помилки
Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну…
Це рядки з “Розритої могили” Шевченка про так зване “возз’єднання” України з Росією за Хмельницького. Протягом кількох століть воно обросло міфами і стало основою легітимації московського загарбання України. Сьогодні 370 років від сумнозвісної події, відомої нам як Переяславська рада. Що ж відбулося того дня, насправді?
Насамперед, зазначимо, що 18 січня 1654 року в Переяславі Хмельницький нічого не підписував. Тоді відбулася лише скандальна присяга царю в присутності його посланця (не з першого разу) і те, що зараз назвали б консультаціями сторін. Згодом московити їздили Україною збирати аналогічні клятви, але справа йшла туго, про жодну одностайність у цьому питанні і близько не йшлося. Відмовилися від присяги запорожці, Київський митрополит, а також велика частина старшини. Представників “братського” народу виганяли з міст, а подекуди просто били.
“Статті Богдана Хмельницького” або “Березневі статті” з’явилися згодом, після поїздки українських посланців до Москви. Їхній оригінальний текст дивним чином зник, що дало московитам простір для спекуляцій аж по цей день. Цар не дотримувався угоди ані дня, і вже за 4 роки, у 1658-му гетьман Іван Виговський розірвав її. Пізніше син Хмельницького Юрій переуклав договір, у якому раптом з’явилися нові пункти, яких не було в початковому варіанті документа. Це випливає з простої арифметики: спочатку статей було 11, потім стало 14.
Також важливо пам’ятати, що твердження про “віковічні прагнення” українців до об’єднання з православними московитами – чиста вигадка. Це був вимушений дипломатичний крок Хмельницького після того, як він відчув силу і усвідомив спроможність до державотворення поза межами Речі Посполитої. До того ж, ситуативний союз із Москвою став, так би мовити, планом Б, коли зірвалися переговори з Османською імперією.
*для колажа на обкладинці використані фото пам’ятника на честь 325-річчя Переяславської ради Леся Белея
