Як користуватися хронологією? Змінюйте масштаб за допомогою скролінгу та переміщуйтесь хронологією, тягнучи її праворуч чи ліворуч курсором. Хочете дізнатися більше про подію? Натискайте на її назву.

Коли люди кажуть, що хочуть реформ, здебільшого, вони, насправді, мають на увазі їхні позитивні довгострокові наслідки.

Підвищення рівня життя, якості урядування, створення економіки відкритого доступу і рівних можливостей. Сам процес реформ, щоправда, виглядає менш привабливо: невизначеність, падіння рівня життя, загострення протиріч, політичної нестабільності, економічних ризиків, болюче зниження рівня життя у короткостроковій перспективі.

За чотири роки реформування в України вже є і очевидні успіхи, і очевидні провали. Про загальний провал чи успіх говорити поки зарано, оскільки довгострокові наслідки ще не відомі. Тим не менше, певні висновки стосовно процесу зробити вже можна.

Найперша відмінність, що впадає в око – на відміну від Польщі і Грузії, Україна не мала і не має реформаторської команди, визнаного автора і натхненника реформ. Немає ані українського Бальцеровича, ані українського Бендукідзе. Це наслідок фактичної відсутності альтернативної політичної еліти на момент перемоги Майдану і втечі Януковича. У Польщі така контр-еліта існувала – інтелектуали і дисиденти комуністичного режиму. У Грузії – контр-еліта з противників режиму Шеварнадзе. В Україні станом на початок і кінець Майдану політична опозиція була радше частиною існуючої системи, ніж альтернативою їй.

Однак існують й інші суттєві відмінності України-2014 від Польщі-1989 і Грузії-2004, які зробили українські реформи можливими – навіть всупереч несприятливим обставинам. Це сильне – і зміцніле під час Майдану – громадянське суспільство, різко мобілізований підступним нападом Росії громадянський патріотизм, гостра необхідність міжнародної фінансової і політичної підтримки. Варто також додати, що ані у поляків, ані у грузинів під час їхніх реформ не було такого потужного інструменту публічної політики, як соціальні мережі. Важливістю цього винаходу в просуванні українських реформ часто нехтують, хоча його роль – одна з визначних.

Сукупність цих факторів створила в Україні особливу модель – спорадичних реформ «знизу» і «з-за кордону», на відміну від класичних «реформ згори». На Заході цю модель іноді називають «тактикою сандвіча»: українська влада затиснута між вимогами суспільства знизу і міжнародних кредиторів зверху – відтак змушена діяти.

У «реформ знизу» є і переваги, і недоліки. Серед переваг: зміни на вимогу суспільства часто безкомпромісніші, аніж ті, про які могли б домовитися у команді реформаторів. Так обсяг щорічної електронної декларації для українського чиновника значно суворіший за всі аналоги у світі. Система ProZorro ефективніша за інші світові системи державних закупівель. Серед недоліків: «реформам знизу» погано піддаються ті сфери, де все ж таки не обійтися без лідерства керівників. В умовах браку політичної волі погано піддаються реформуванню правоохоронна система і судочинство.

Може це прозвучить несподівано, але у довгостроковій перспективі «модель сандвіча» може виявитися більш тривкою і ефективною, ніж грузинські і польські «реформи згори». Адже

команди реформаторів приходять і йдуть. А от навички суспільства зі створення громадсько-політичних коаліцій на підтримку тієї чи іншої реформи – залишаються із суспільством назавжди.

Фактично за ці чотири надважкі роки «проштовхування» змін попри відсутність чи нестачу політичної волі, активна частина українського суспільства поступово набуває саме таких навичок. Не від хорошого життя, звичайно. Грубо кажучи – навчившись «витискати» реформи з таких урядовців, як нинішні, українці, вірогідно, «витискатимуть» їх і з будь-яких наступних.

Це, звичайно, оптимістичний сценарій. Існує і песимістичний. Вже зараз наочна тенденція: що успішніша реформа, то більші спроби їй протидіяти. І якщо у низці сфер ця протидія поки терпить фіаско (медична реформа, відкритий реєстр відшкодування ПДВ), то в деяких інших вона, на жаль, досягає мети (електронне декларування, поліція, суди). Це слабке місце української моделі спорадичних реформ. Допоки не досягнута точка неповернення, протидія здатна розвернути зміни назад, якщо суспільство втомиться від боротьби. Або якщо на наступних виборах владу отримають популістські чи проросійські сили.

І все-таки аналіз подій останніх чотирьох років підтверджує, що попри іноді безпросвітний песимізм українців, реальністю стають саме оптимістичні сценарії, а не навпаки. Навіть тоді, коли відсоткова вірогідність кращого – на межі статистичної похибки, а вірогідність гіршого суттєво більша за 50%. Тому сподівання на краще у нашому випадку – не тільки віра, але й емпірично обґрунтований прогноз.

Використані джерела і література

• Буракова Лариса. Чому Грузії вдалося. / Пер. з рос. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2014. – 264 с.
• Реформи в Грузії 2004-2012 років: уроки для України // Іван Варченко, «Лівий Берег», 22 жовтня 2014.
• Celebrating Reform 2007. Doing Business Case Studies, IBRD/WB, 2007, 90 p.
• Fighting Corruption in Public Services. Chronicling Georgia’s Reforms, World Bank Publications, 2012, 122 p. 
• Doing Business 2007: Georgia is top reformer in the Commonwealth of Independent States and jumps up the global rankings. – September 6, 2006.
• Livny, Eric (2015), Lessons Learned From a Decade of Georgian Reforms. VOX-Ukraine
• Law of Georgia on Licenses and Permits, June 24, 2005.  
• Ekiert, Grzegorz and Jan Kubik (2001), Rebellious Civil Society: Popular Protest and Democratic Consolidation in Poland, 1989-1993. – University of Michigan Press, 292 p.
• Boda, Dorottya, Judit Karsai, László Neumann, Richard Woodward (1996), Management-Employee Buyouts in Hungary and Poland. – Warsaw, Center for Social & Economic Research, 41 p.
• Yarrow, George K. and Piotr Jasinski (1996), Privatization: Critical Perspectives on the World Economy, Volume 3. – Taylor & Francis, – 456 p.
• Lehmann, Hartmut (2012), The Polish Growth Miracle: Outcome of Persistent Reform Efforts, – IZA Policy Paper No. 40, – 44 p.
• VOX-Ukraine “iMoRe”, Index of Monitoring Reforms (2015 – 2018)
• Реформа генпрокуратури близька до провалу: систему зацементували під генпрокурора // Олександр Банчук,  – «Дзеркало Тижня», 28 грудня 2015.
• Рік без міліції: успіхи і провали поліції // «Сегодня», 1 листопада 2016.
• За останній місяць звільнилося понад тисячу суддів // Еспресо ТВ, 27 жовтня 2016
• Ukraine Is Really Changing: A Business Can Register in Twenty Minutes or Less // Victor Liakh and Olexiy Zelivanskiy, Atlantic Council, October 26, 2017
• Інші відкриті джерела, публікації в українських і закордонних ЗМІ.

Фото tbilisi.media, Reuters, Артема Жукова