За 28 років в Україні змінювалися її влада, державні органи, друзі і вороги. Країна дорослішає, але деякі теми їй так і не вдається засвоїти – зокрема, боротьбу з корупцією. Знаєте анекдот: «Боротьба з корупцією в Україні, як риболовля на каналі «Дискавері»: зловили, показали, відпустили».  Здається, майже кожен українець навіть, якщо не хоче, то знає, «кому подзвонити» і «з ким порішати». А це якраз ті знання, які засвоювати не потрібно. Ми вирішили поговорити про функції тих органів, які повинні із корупцією боротися. 

Національне антикорупційне бюро України – це державний правоохоронний орган, який займається розслідуванням та розкриттям корупційних правопорушень з боку посадовців. Створення НАБУ у 2014 році – одна із ключових вимог ЄС до України. Орган складається із центрального та територіальних управлінь. Серед територіальних – Львівське, Одеське і Харківське. Звернення до НАБУ можливе через позовну заяву, але нещодавно Президент України вирішив «полегшити» життя українців і закликав їх дзвонити на гарячу лінію НАБУ, як тільки хтось запідозрить корупційне правопорушення. Та треба пам’ятати, що НАБУ не займається усіма кримінальними корупційними злочинами – а лише тими, що вчинені найвищими посадовими особами і загрожують нацбезпеці.

А от спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) наглядає за тим, щоб НАБУ додержувалося законів під час досудових розлідувань. Крім того, вона представляє інтереси громадянина або держави у суді і підтримує державне обвинувачення. Створення САП – одна з умов отримання Україною безвізу. САП забезпечує у межах компетенції відшкодування збитків, завданих кримінальними правопорушеннями, і стежить за вчасним внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. НАБУ і САП мають працювати пліч-о-пліч і звіти про свою роботу подають разом.