В антикорупційній системі України важливе місце посідає Державне бюро розслідувань. Відносно новий правоохоронний орган, на створення якого українці чекали понад 20 років (закон ухвалили у листопаді 2015 року). Початок діяльності ДБР означав, що функції досудового розслідування перейшли до нього від прокуратури. За нею ж залишилася функція нагляду. Таким чином повинне забезпечуватись неупереджене і об’єктивне розслідування. Підслідними ДБР є найвищі посадовці, судді, правоохоронці та люди, які вчинили воєнні злочини. Саме до ДБР тепер має перейти більшість «справ Майдану»– тих, які останні 5 років розслідувалися Горбатюком. Зараз ВРУ не ухвалює поправку до закону, яка би дозволила слідчим у «справах Майдану» перейти в ДБР без конкурсу (це одна з причин голодування адвокатки Закревської). Щоправда, українці мають підстави не довіряти директорові ДБР Роману Трубі: ЗМІ дедалі частіше пов’язують його з Портновим. Заяви останнього спочатку були схожі на юридичний тролінг, але чи не стосуються вони  13 розслідувань ДБР? Тому історія наймолодшої в Україні силової структури поки рясніє чутками і недовірою до її незалежності.

Натомість, превентивну функцію в антикорупційній системі України виконує НАЗК. Національне агентство з питань запобігання корупції є не правоохоронним органом, а колегіальним. До складу НАЗК входять 5 членів Нацагенства, яких призначає Уряд. НАЗК має займатися формуванням та реалізацією антикорупційної політики, перевіркою декларацій, виявлянням корупції у держорганах, підприємствах, організаціях тощо. Крім цього, НАЗК веде 2 державних реєстри: осіб, які вчинили корупційні правопорушення, і осіб, які уповноважені виконувати функції держави або місцевого самоврядування. Протоколи і висновки також повинен складати цей орган, хоча функцій слідства він не має і карати нікого не може. Справа НАЗК – просто затвердити обґрунтований висновок і надіслати його правоохоронцям. Далі – рішення за ними.