Бачення ворога і потенційного закінчення війни
Триває 938 доба (станом на 18 вересня) повномасштабної агресії Росії – термін доволі суттєвий, протягом якого відбулося багато як успішних, так і трагічних подій. Суспільні настрої загалом мінливі за своєю природою, а в умовах постійного і надважкого стресу та інформаційних атак – тим паче. Далі ми проаналізуємо, на чому стоїть українське суспільство зараз, станом на середину другого півріччя 2024 року. Розглянемо дані трьох соціологічних опитувань КМІС, проведених у травні – червні цього року, присвячених ставленню українців до ворога, баченню його мети і можливих сценаріїв завершення війни.
Ставлення українців до росіян КМІС моніторить віддавна, тому є можливість порівняти дані з часів до Революції Гідності, коли північно-східний сусід вдавав «друга», після початку війни у 2014 році та за різні періоди повномасштабного вторгнення.
Отже, станом на 2013 рік, тільки 15% українців вважали, що відносини між Україною і Росією мають бути такими ж, як і з іншими державами (закриті кордони, візи, митниці). 70% вважало, що Україна і Росія мають бути незалежними, але дружніми державами з відкритими кордонами без віз і митниць, і 12%, взагалі, стверджували, що дві країни мають об’єднатися в одне державне утворення.
Після анексії Криму і початку бойових дій на Донбасі цифри змінилися: 44% – за кодони, візи і митниці, 48% – за незалежність, але відсутність кордонів і митниць і 5% – за спільне державне утворення.
Після повномасштабного вторгнення цифри радикально змінилися: 79% – за закриті кордони, візи і митниці, 11% – за незалежність, але без віз і митниць і 1% – за спільну державу. За період повномасштабного вторгнення ці показники майже не змінилися, коливання у межах кількох відсотків. Отже, тут суспільні настрої доволі сталі.
У 94% українців виникають негативні думки, коли вони чують слово «Росія».
Цікавим було також опитування про остаточну мету Росії у цій війні, на думку самих українців.
34% вважають, що це – геноцид та фізичне знищення більшості українців; 26% – знищення української нації та національної свідомості, примусова асиміляція і перетворення українців на росіян; 12% – зміна влади та перетворення Україна на маріонеткову державу; 7% – анексія окупованих територій і претензія на інші; 6% – приєднання всієї України зі збереженням культурної автономії; і 5% – проведення денацифікації та демілітаризації без посягань на незалежність; 11% було важко відповісти.
Як бачимо, 5% українців перебувають під впливом російських наративів, 6% вірять у якісь гарантії збереження культурної автономії, попри те, що на окупованих територіях останні 10 років відбувається насильна русифікація. Росія знищує усіх нелояльних, натомість, колаборанти і ті, хто покірно ідуть на асиміляцію, їй потрібні як покірні раби імперії, ресурс і потенційні солдати.
У регіональному вимірі відмінності є, але незначні. Думка про фізичне знищення українців у всіх регіонах набрала 30-37%. Думка про знищення нації та асиміляція найбільш популярна на Заході (32%), найменше на Сході (19%), так само створення маріонеткової влади – Захід (21%), Схід (9%). Думка про збереження окупованих територій має протилежні результати – Захід (3%), Схід (13%). Адептів російського наративу також найбільше на Сході (11%), найменше на Заході (3%).
Тепер ключове питання, від якого залежать перспективи цієї війни – готовність українців до різних сценаріїв її завершення.
У травні 2022 року 82% українців вважали, що наша держава за жодних обставин не має відмовлятися від будь-яких своїх територій, навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності, а 10% допускали відмову від територій задля досягнення миру і збереження незалежності. Такі настрої зберігалися цілий рік – до травня 2023 року. А уже починаючи з жовтня 2023 року, після наступу біля Роботиного, який не виправдав очікувань соціуму, цифри почали змінюватися: 80% за жодні поступки проти 14% за територіальні поступки задля миру; грудень 2023 – 74% проти 19%; литий 2024 року – 65% проти 26%; травень 2024 року – 55% проти 32% (13% – важко відповісти).
Респондентам запропонували три сценарії закінчення війни, щоб дослідити рівень їхньої прийнятності:
- Росія зберігає контроль над усіма окупованими зараз територіями; Україна відмовляється від вступу до НАТО; Україна стає членом Європейського Союзу та отримує від Заходу все необхідне фінансування для відбудови.
- Хоча Україна офіційно цього не визнає, але Росія зберігає контроль над окупованими територіями Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської областей та Криму; Україна стає членом НАТО та має справжні гарантії безпеки; Україна стає членом Європейського Союзу та отримує від Заходу все необхідне фінансування для відбудови.
- Хоча Україна офіційно цього не визнає, але Росія зберігає контроль над окупованими територіями Донецької і Луганської областей та Криму; Україна повертає контроль над Запорізькою і Херсонською областями в повних межах; Україна стає членом НАТО та має справжні гарантії безпеки; Україна стає членом Європейського Союзу та отримує від Заходу все необхідне фінансування для відбудови.
У травні 2024 року перший варіант вважали прийнятним 38%, 54% – неприйнятним (8% – важко відповісти). Другий варіант: 48% – прийнятний, 38% – неприйнятний (15% – важко відповісти); третій варіант: 57% – прийнятний, 33% – неприйнятний (10% – важко відповісти).
Тут не було варіанту, що Україна самотужки вийде на кордони 1991 року, бо він би був, очевидно, максимально прийнятний для всіх українців.
Дані цих трьох опитувань свідчать про те, що український соціум зберігає різко негативне ставлення до росіян, переважно розуміє їхню кінцеву мету, однак даються взнаки суттєві втрати і втома від війни. Невідомо, як на настрої українців вплинула вдала Курська операція ЗСУ у серпні 2024 року. Цілком імовірно, що відбувся відкат до настроїв 2022 року.
*На обкладинці використана ілюстрація Олександра Грехова
