Нещодавні заяви представників Адміністрації президента України 23 травня, включно із самим президентом Зеленським, до громадських активістів стосовно організації консультативного референдуму про мирний план з Російською Федерацією, часто подають як спосіб дізнатися думку громадян, і представити це нібито інструментом прямої демократії як у Швейцарії. Проте, у цієї логіки є серйозні прогалини. Пропонувати українцям погодитися на мирний план із войовничим сусідом є абсолютно необґрунтовано та небезпечно.

На жаль, простий вибір між двома варіантами відповіді, не може охопити всю складність та глибину конфлікту, а отже такий референдум не буде відображати думку людей. Радше, це стане відображенням настроїв, що активно підживлюються російською пропагандою та популістичними заявами. Кількість (голоси) переважатиме над якістю (розв’язання конфлікту та сталий мир). Результатом стане те, що ніхто не виграє від цього референдуму крім держави-агресора. У демократичних країнах, влада обрана на виборах, разом з профільними фахівцями, беруть на себе відповідальність діяти від імені народу. Складається враження, що замість того, щоб керувати державою, влада самоусувається від складних рішень та намагається зробити народ відповідальними за наслідки будь-якого рішення, що може бути прийнято на подібному референдумі.