Блєск і ніщєта мислення або Чому в телевежу вдарила блискавка
Не подумайте, що я забула за вас, просто весна: вернутися з вирію на МАУ – ще та задача, потім знайти селезня, висидіти яйця… Але, нарешті, знову пишу. До слова, знайти притомного селезня в нас не легше, ніж долетіти на МАУ – нормальні на Сході, а ті, що є, або п`ють, або б`ють, або за традиційні цінності на людей кидаються. Так, сьогодні, мої любі хлоп`ята і дівчатонька, Качечка розізлилася не на жарт і буде казати вам дуже неприємні речі. Зате правдиві.
Увікнула я на свою голову в четвер увечері телевізор. Було ток-шоу за КиївПрайд. Сам факт балачки за ЛГБТ (вот єтіх вот, ну, ви понялі), звісно, порадував, початок розмови – уже пів справи. Але під кінець передачі здалося, що ось-ось хтось із захисників традиційних цінностей підійде і на комусь із учасниць ефіру та й покаже, як треба канонічно любити. Бо, як не намагалися деякі гості і, треба віддати належне, часом ведучі, а повернути розмову з пікантного русла в конструктивне так і не вдалося… Навіть відеоряд Прайдів з інших країн супроводжувався грайливою музикою з нотками солодкого гріха, що мало, мабуть, налаштувати глядача на серйозну розмову про щось масне. Походивши трохи з усім почутим і побаченим у цій програмі я ось що маю вам сказати.
Найбільше, як на мене, наш мудрий народ не розуміє, навіщо дорослим людям (вот єтім вот, ну, ви понялі) виходити на якісь марші і заявляти про те, що вони сплять не з тими, з ким спить більшість. Так от вони ідуть на марш заявляти не про те, з ким вони сплять. Вони ідуть туди заявити, що вимагають таких самих прав, як і ви. А щоб вам було легше це зрозуміти, то, коли чуєте абревіатуру «ЛГБТ», не уявляйте зразу чужі статеві органи, а подумайте про те, що людське життя складається не лише із сексу. Може, ви здивуєтеся, але, окрім того, що люди кохаються (незалежно від орієнтації), вони ще можуть гуляти десь разом, ходити в магазин, купити на двох нерухомість, захворіти, потрапити до лікарні і навіть умерти! Щойно ви перестанете сприймати ЛГБТ лише через призму статевого акту, щойно ви збагнете, що вони якраз не просять у вас дозволу спати одне з одним, – вам стане легше, повірте.
Якийсь депутат у згаданому ефірі сказав, що ЛГБТ в Україні не дискримінують, а якщо і трапляються такі випадки, то не частіше, ніж у інших країнах Європи. Саме тої миті в Дорогожицьку телевежу вдарила блискавка, бо такого небажання бачити реальність можна було навчитися хіба в Путіна. Якщо говорити циферками, якими так люблять маніпулювати наші депутатики, то минулого рочку правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» задокументував 226 випадків порушення прав ЛГБТ в Україні на ґрунті гомофобії і трансфобії. Людей цькують морально, б`ють і навіть убивають. Проте ми про це нічого не знаємо. Бо на нашому телебаченні головною новиною може стати укус змії на городі, соцмережі можуть тиждень обурюватися тим, як хтось комусь не поступився місцем у тролейбусі, але про «цих» у нас говорити не прийнято. А отже, і співчувати їм не варто – «самі винні», «не треба було провокувати». То, може, не варто і жити, якщо усвідомлюєш, що тягне не на тих? Дуже гарно стан речей ілюструє те, що із оцих 226 у 26 випадках права ЛГБТ порушували представники правоохоронних органів, у яких геї та лесбійки (наївні!) шукали справедливості і захисту. Тут казочці може бути і кінець, але їдемо далі.
Ті з вас, хто «натуральні», коли-небудь задумувалися, як живеться тим, хто народився іншим/іншою? Щоб не наводити тут купу прикладів дискримінації, скажу лише, що бути собою такі люди в Україні можуть лише у своїй хаті. Що має відчувати жива людина, яка розслабитися може лише за заштореними вікнами? А якщо це підліток? ГО «Точка опори» опитала українських ЛГБТ-школярів і половина з них зізналися, що йдуть до школи зі страхом. Третина з них уникає роздягалень, а чверть навіть туалетів! Ось що таке дискримінація – це коли ти ще дитина, але вже через обмеженість дорослих і не бажання їх вчитись боїшся піти попісяти! Не важко здогадатися, з якими внутрішніми травмами ростуть ці люди, і як це впливає на них у дорослому віці.
Мій «улюблений» аргумент проти рівних прав ЛГБТ – це, безперечно, демографія. Ось надивляться чоловіки на голі дупи інших і не ляжуть більше з жінкою в ліжко. Ви серйозно? Якщо так, то самі припускаєте, що можете так круто змінити власне життя, або принаймні, задумуєтесь про це. То може, ви латентний гей чи лесбійка? Ні? Пардон. Тоді припиніть. Бо той, хто захоче піти з чоловіком, піде з ним, і кадило не врятує. І навпаки. У цьому аргументі «за народжуваність» проступає справжня сутність «традиційних цінностей». Така логіка покликана переконати/змусити розмножуватися за будь-яку ціну. Бо моралістам, ніде правди діти, таки вдається покращувати демографію. Мільйони геїв і лесбійок, боячись осуду суспільства, з дуру одружуються, народжують дітей, а потім шукають розваг деінде (бо ти нікуди не втечеш від себе!), поки дружина чи чоловік няньчить малечу. Такі родини розпадаються, діти зазнають психологічних травм. Це, по-вашому, сімейні цінності? Не простіше було не ламати життя обом? А, я забула, що нас же має бути 52 мільйони, а як і яких, то вже справа другорядна. Відгонить, знаєте, радянськими інкубаторами 20-х.
Щороку, спостерігаючи істерику навколо мирної ходи українських громадян у своїй столиці, найбільше Качечка рве на собі пір`я від спічів політиків і священиків. Без перебільшення, це найблагодатніша тема, де вони наввипередки біжать засвідчити свою «нормальність», хоча й ті, й інші мали би вести натовп за собою, а не бігти за його, так би мовити, найнепрогресивнішою частиною. І тут дуже чітко простежується стрижень, на якому споконвіку тримається церква і популісти. Аби вони могли рятувати нас за наші гроші, ми мусимо чогось дуже боятися. У даному випадку голих дуп. Р-р-р!
Звичайно, і політики, і церковники еволюціонують. Бо хоч ти і живеш у далекому від верховенства права суспільстві, яке аплодує мерзотникам, та все ж у глобалізованому світі, де таких, як ти, давно вважають дикуном. Тому для галочки можна десь навіть сказати, що ти не проти ЛГБТ-людей, але в Україні зараз це не на часі. Я навіть не буду намагатися якось опонувати цій тезі. Просто завжди варто пам`яти, що поки триває дискусія, чиєсь життя добігає кінця.
Звісно, думати про чуже життя важко. Але це і про ваше життя теж. Адже маємо бути свідомими того, що дискримінуючи якусь меншість, суспільство деградує. Допускаючи можливість не стримуватися у висловах і діях до ЛГБТ-спільноти, ми легалізуємо таку поведінку в принципі, погоджуємося на те, що дискримінація має виправдання. У такому випадку варто завжди бути готовими до того, що колись і ви не впишетеся в чиєсь бачення «традиційних цінностей» з усіма моральними і, не виключено, фізичними наслідками.
