Чому ми бідні, а інші – багаті? Ну, або навпаки. Цим занепокоєна не одна держава. Чому ж деякі легше дають раду кризам, а якісь грузнуть у них і втрачають у силі? Це запитання ставлять собі не тільки ті, хто безпосередньо стоять при владі і відповідають за розквіт чи занепад держави. Дарон Аджемоґлу та Джеймс Робінсон, економіст та політолог, намагалися розв’язати одну з найсуттєвіших проблем суспільствознавства і дали відповідь у формі книги «Чому нації занепадають». Це простий, але сильний текст, який поєднує у собі елементи історії, політології і економіки. Амбітний аналіз еволюції і демонстрація того, що хоча економічні інституції і відіграють критичну роль для руху нації до багатства чи бідності, але політичні інституції визначають економічний розвиток.

Автори шукають і знаходять взаємозв’язок між інституціями обох типів, а далі – будують теорію для пояснення того, які сили в різні періоди історії формували політичні і економічні інституції. Це книжка про революції: від неолітичної до промислової, про інклюзивні інституції, про перші і новітні технології. До речі, автори пишуть, що «еліта, особливо, коли її політична влада опиняється під загрозою, створює непереборні бар’єри для інновацій». Чи не викликає це у вас асоціації із чимось знайомим?