У світі не існує універсальних правил діалогу чи ідеальної формули взаємодії між різними групами суспільства. Навіть у межах моноетнічних держав можуть з’явитися великі розлами, що завершуються гострими конфліктами. У випадку ж багатокультурного чи багатоетнічного та багатомовного суспільства справа діалогу ускладнюється кардинально.  

Кожен окремий випадок має свої історичні передумови, геополітичний контекст, внутрішньосуспільну логіку та банальні форс-мажори. Тому кожен випадок вимагає унікального підходу, який би враховував усі згадані фактори. Угорська меншина України не є винятком.

Угорщина – це сусідня країна, з якою ми ділимо не завжди просту історію. Довгий час частина українців перебували під пануванням Будапешта, з 1991 року понад 150 тисяч угорців опинилося у підпорядкуванні Києва. 

Угорська меншина живе в досить ізольованих анклавах на кордоні з Угорщиною. У деяких населених пунктах угорське населення становить переважну більшість, а отже, мінімально контактує з представниками інших етносів, зокрема, з українцями. Близькість до Угорщини сприяє тому, що українські угорці переважно дивляться тільки угорське телебачення, а отже, перебувають у закритому угорськомовному середовищі.   

Для Угорщини Віктора Орбана закордонні угорці (включно з українськими) – це пріоритетне завдання у вибудовуванні політики. Угорський уряд щедро вливає кошти в угорські громади за кордоном, надає різноманітні пільги і всіляко показує, що Будапешт про них пам’ятає.

Ситуація нацменшин України загалом доволі непроста. За радянських часів їхні представники виховувалися як лояльні радянські громадяни, а не українські. З постанням України угорці разом з іншими громадянами країни повинні були пройти процес деколонізації та прийняття нових політичних реалій. Його перебіг ускладнювали гострі економічні потрясіння, внаслідок яких Україна втрачала імідж привабливої домівки.   

Ізольованість угорської меншини стала очевидною тільки тоді, коли запровадили практику зовнішнього незалежного оцінювання, оскільки з’явилася можливість порівняти знання державної мови серед школярів-українців та представників нацменшин. Якщо подивитися на результати в угорських селах, то вони вказують на один очевидний факт – випускники-угорці мають клопоти з інтеграцією в українське суспільство. Рівень знань української мови не дозволяє їм учитися у престижних ВНЗ, а іноді навіть комфортно почуватися у середовищах, де не говорять угорською. 

11-13 квітня у Львові відбувся форум угорськомовних учителів «Освіта: нові форми діалогу» у межах програми «Українські угорці: інтеграція та співпраця» від ГО «Український кризовий медіа-центр» за підтримки Посольства США в Україні.  

Кількагодинний візит в Український Католицький Університет у Львові.

Під час нього вчителям, що працюють в угорських школах, продемонстрували можливості приватної освіти в Україні і провели тренінги про ґейміфікацію та цифрову безпеку, а також показали на практиці, як в ігровій формі можна готуватися до ЗНО і покращувати знання з української історії, літератури та державного устрою (проект «Віднайдення України»). 

Важливим елементом тренінгів було спілкування та зворотний зв’язок. Ми провели анкетування, мета якого – перевірити, як бачать ситуацію у шкільній освіті на місцях, всередині угорської меншини. 

Вчителі репрезентують ті населені пункти Закарпатської області, де найбільша концентрація угорської меншини. Для 75 % вчителів рідна мова – угорська (для 15 % українська); 35 % переважно спілкуються тільки угорською, 35 % – угорською та українською, 30 % – українською. Отже, це представники меншини, які працюють з освітою меншини.  

Аж 75 % вчителів вважають, що стан шкільної освіти для національних меншин потребує покращення, 10 % вважають, що він задовільний, стільки ж, що добрий, 5 %, що поганий.  

Відповідаючи на питання про інтегрованість випускників шкіл в українське суспільство, 45 % вчителів відповіли, що вони погано інтегровані, стільки ж, що не повністю інтегровані. 5 % вважають, що випускники угорських шкіл достатньо інтегровані, і стільки ж, що зовсім не інтегровані. 

Отже, зовнішнє враження і свідчення представників самої меншини, можна сказати, збігаються. Що з цим всім робити? 

В анкеті було питання: «Що, на вашу думку, слід покращити у системі шкільної освіти для національних меншин?» Більшість вчителів вказали на необхідність звернути увагу на програму та методику вивчення української мови. Прозвучала потреба у кращих підручниках, пристосованих до ізольованих угорськомовних спільнот, які робили б акцент на базовому розмовному рівні. Деякі вчителі вважають, що доречно подавати угорськомовним дітям українську мову так, як англійську. 

У Креативній міжнародній дитячій школі

Ще одна пропозиція – запровадити окремий стандарт ЗНО для представників нацменшин. Вчителі вважають ефективними мовні табори, в яких угорськомовні діти спілкуються з українськомовними. 

Самі вчителі готові до підвищення кваліфікації, вони пропонують організувати обміни та спільні тренінги з вчителями української мови, що працюють з іншими національними меншинами. 

Лекції для учасників заходу провели Олеся Драшкаба («Гейміфікація. Чи корисно бавитися на уроках?»), Артем Жуков («Безпека в Інтернеті») та Лесь Белей й Андрій Климчук («Віднайдення України – державний устрій, історія, література»).

Озвучені ідеї уже частково реалізовуються Міністерством освіти і науки. Зараз ведеться робота над новими підручниками та навчальними програмами, у роботу над якими залучено також закарпатських угорських педагогів. МОН у співпраці з громадськими організаціями організувало мовні табори «БомбеЗНО» на Берегівщині. Планується зміна і корекція ЗНО для представників нацменшин.

Реформування освіти – це справа не одного дня. Для напрацювання нової програми для середньої школи потрібен час, ресурси і фахівці. Справа рушила з місця. Реформи повільно, але реалізуються. Сторони намагаються дослухатися одна до одної. Діалог налагоджено.

Однак найтонше місце будь-яких діалогів – їхня політизація, особливо, якщо йдеться про національні або мовні меншини, особливо, якщо йдеться про прикордонні терени України. Сподіваємося, в діалог не втручатиметься третя сторона.