Слово «фейк» доволі нове. В активному вжитку англійської мови воно з’явилося лише двісті років тому у… кримінальному арґо «флеш». У 1819 році каторжанин і лексикограф Джеймс Гарді Во так визначив фейк: «Фейкнути особу або місце означає обікрасти; фейкнути когось означає застрелити, поранити або підрізати […]  людина, яка ранить або спотворює себе для підлої мети – це людина, що фейкнула себе; якщо людині тисне або натирає взуття, то вона скаже, що взуття фейкає їй ногу; це слово також описує підробку […]». За іншою версією слово походить від німецького fegen чи голландського vegen «полірувати». І найоригінальніша версія – від сленгового feague: так у XVIII ст. називали прийом засовування в анус коневі шматочка імбиру або живого вугра, аби той виглядав сповненим енергії і привабив покупців. Котрась із цих версій справжня, інші – фейкові.

На закарпатському діалекті дієслово фейкувати означає «гальмувати» (від угорського fék). Можна запозичити цей діалектизм в арсенал медіагігієни. Якщо бачиш новину, що провокує сильні емоції, то фейкуй, бо це може бути фейк. Гальмування дуже корисна річ; на менших швидкостях стається значно менше ДТП. Прифейкувавши емоції, значно легше розпізнати фейк і правильно на нього відреагувати.