Продовження Гігієна огненна №1

Якщо ставитися до України відповідально, брати участь в її громадянському та культурному житті, намагатися на щось вплинути, взагалі, ставитися до неї, як до щоденної праці, то ця країна дуже втомлює. Усі ці естрадні миротворці, дебільні спортсмени, м’ясисті ківи та галасливі ляшки, а перед ними щільні фаланги з відвертих зрадників або, навпаки, натхненних, хоча й патріотичних бовдурів. Цілі грибниці совкових таксистів, рєшал, мутіл, отупівших від телевізора женщин на лавоцчі під парадняком. Пробитися крізь ментальну броню цієї публіки, її нахабство, жадібність, зверхність (тобто альтернативні точки зору) – вкрай складно.  Крім того, уся вона по самі вуха занурена в керовані злісними ідіотами інформаційні потоки, аналізувати, осмислювати, ба навіть просто ідентифікувати котрі ця публіка не здатна суто антропологічно, бо не має напрацьованих за життя відповідних мозкових функцій. Яким чином при цьому усі вони здатні ходити і розмовляти водночас – окреме питання.  Однак це грибниця, з якою все зрозуміло, й очікувати від неї чогось іншого було би дивно.

Але що ж не так з людьми, на перший погляд, притомними, розумними, дипломованими і прошареними? З людьми, які носять окуляри, різноманітно та якісно харчуються, мандрують світом, читають корисні книжки? Яким чином й вони стають жертвами трибунальної магії Міхеіла Ніколозовича або мужицького шаманізму Надії Савченко? Адже технологічність та сценарність цих персонажів мала би бути очевидною будь-кому від самої миті їхньої появи на нашому політичному небосхилі. Цілком адекватні у справах й побуті люди на моїх очах перетворювалися на невростеників, охоплених політичною судомою, на суворих саакоботів та палких савченкоманів. Але варто було цим двом персонажам зникнути з медійного поля, як на наступний (буквально!) день Армагедон припинився, наче й ніколи не було.

Здається, тут питання не стільки до розумових здібностей, скільки до недорозвинутого смаку. Уся ця справа знаходиться в естетичній площині, у здатності відрізнити штучне від справжнього, постановку від стихії, мерехтіння від композиції. Взагалі, смак – це, перш за все, відчуття драматургії в широкому сенсі цього слова.  Смак – це розуміння сценарію, його розвитку, його механіки. Тому саме прокачаний смак дозволить вам відрізнити інформаційну постановку від умовної реальності. Якісні інформаційні постановки завжди сліпучо яскраві, надмірні, занадто опуклі, оскільки спираються на перевірені театральні методи. Велика відстань між глядачем і сценою вимагає спрощеної та чіткої міміки, помітних здалеку жестів, добре окреслених силуетів. Так само спрощеності вимагає й розумова неоднорідність публіки. Усе це так чи інакше сигналізує про маніпуляцію. У той час, як не маніпулятивну інформацію характеризує, з одного боку, її буденність, а з іншого, складність.  Саме такою є інформація, що надходить до нас зі світу науки, наприклад. Часто вона є важливішою і визначальнішою для долі людства, ніж будь-які політичні струси, але її сприйняття – це фактично робота. 

Отже, як відрізнити зелене від гострого, коня від купи гною, а корисну інформацію від чиєїсь шизофазії або маніпуляції?

1. Якщо інформація заходить у ваш мозок як по маслу, не вимагає обробки і праці – швидше за все це маніпуляція.

2. Ніколи не ставайте заручниками власного досвіду. Якщо отриманий сигнал занадто добре лягає у ваш світогляд і не викликає сумнівів – перевірте його тричі. 

3. Інформацію для вас формують інші люди, котрі так чи інакше мають власну мету і хочуть впливати. Просто пам’ятайте про це.

4. Кожну мить свого життя, якщо ви не печерний монах або йогін, ви перебуваєте в соціальному театрі, а отже в кількох паралельних сценаріях водночас, створених до того ж не вами. 

5. По дефолту ставтеся до інформації, як до отрути, а краще, як до гівна. Не вступайте у нього, а дозовано використовуйте, як добриво. 

6.  Пильнуйте яскраву, театральну драматургію. Де вона – там маніпуляція, бо в ній полягає уся суть драматургії.

7. Не оминайте художньої літератури, а також п’єс. Саме через споживання якісного художнього продукту можна навчитися відчувати постановочний характер сигналу.

8. Читайте античних авторів.  Усі вони жили і творили в умовах інформаційного дефіциту. Звідти й чіткість та ясність їхнього мислення, критичність висновків, інтелектуальна ефективність. Усе, що вони мали – кілька пергаментів, небо над головою і земляна підлога під ногами, але й досі ми живемо у світі, закладеному їхнею розумовою діяльністю.

9. Дотримуйтеся гігієни огненної – випалюйте усе зайве і не споживайте надмірно.

Сарасваті вашій хаті!