Чи може історія людства бути короткою? Якщо її пише Ювал Ной Харарі, то так. Короткою не тому, що пропускаються події, а тому, що стисло: «Sapiens. Коротка історія людства» – лікбез для тих, хто більше за діалектику, а не міфи. Це книга, повна фактів, ідей і гіпотез – змушує виключити кліше у голові і почати аналізувати. Хоча тут є місце суб’єктивності, Харарі вдається її відсувати на задній план і популяризувати історію за допомогою сучасних ідей толерантності. 

Якщо книга занадто розрекламована, вона зазвичай «оселяється» серед хіпстерських маст-рідів і бестселерів у книгарнях. Тоді ти читаєш не тому, що дійшов до цього самостійно, а тому, що не можеш дозволити цьому пройти повз твою увагу. Щодо «Sapiens» такий страх теж був присутній, але у процесі читання категоричність випаровується. Може, тому, що відчувається, як Харарі скептично ставиться до «своїх» (людей)? Хоча, швидше, не скептично, а просто без зайвого піднесення, як це часто роблять історики. Він наголошує, що першопричиною «когнітивної революції» стала саме можливість людини мислити абстрактно, вигадувати нове, бачити поза наявною реальністю. Але і цього людству було мало – справжнім «масштабним трешом» стала сільськогосподарська революція. Культура приручила людину, а не навпаки. Далі – росли апетити, демографія, продукти, з’явилися закони, боги, гроші і податки. Чому так багато людей на це «піймалося»? Бо якщо вимисли сприймаються більшістю учасників людського суспільства, то, зрештою, стають їхньою реальністю. Харарі багато говорить про те, що біологія дозволяє, забороняє культура: прямий натяк на орієнтацію і ностальгія за комунами, де все було спільним, зокрема, і секс. Для автора релігія – це вигадка для керування масами, вбивство тварин для споживання – варварство. А для потенційних читачів «Sapiens» – хороша альтернатива телевізору і кліповим новинам.