Тенденція більше дослухатися до членів власної суспільної групи називається фаворитизмом. З нього виростають два брати управлінсько-менеджерської філософії – непотизм та кронізм. Непотизм («nepos» латиною «племінник») – це сприяння родичам, надавання їм посад та послуг, вивищуючи їх над іншими (навіть якщо інші й кращі). Його придумали у Ватикані, коли Папи Римські робили зі своїх племінників кардиналів. Кронізм – це те саме, але стосується не родичів, а друзів та перевірених знайомих. Фаворитизм, непотизм та кронізм мають одного українського родича під назвою кумівство. 

Кум – це водночас і родич, і друг, і фаворит. Можна сказати, що йдеться навіть не про хрещення дітей, а про своєрідну соціальну мікроструктуру. Кум мого кума мені кум. Кумівство усі критикують, але водночас усі практикують. Не кум мого кума мені не кум. Кумівство, однак, не є гарантією успішної управлінсько-менеджерської кар’єри. Кум Юлія Цезаря Брут це легко підтвердить. Кумівство на державному рівні може призвести до утворення кумівського капіталізму – економічної моделі, в умовах якої успіх у бізнесі залежить від особистих зв’язків бізнесменів з державними службовцями (отримання ліцензій, держзамовлень, субсидій). У 2014 році The Economist виміряв індекс кумівського капіталізму у світі. У першу п’ятірку увійшли Гонконг, Росія, Малайзія, Україна і Сингапур.