Лікар в окупації
Війна змінила життя всіх українців. Багато цивільних професій стали дуже небезпечними. Окрім військових, які ризикують життям щомиті, на смерть часто наражаються енергетики, фермери, лікарі… Останні наближають українську перемогу на фронті і в тилу, рятуючи поранених. Вони до останнього залишаються з пацієнтами і продовжують виконувати обов’язки, попри все. Ця історія саме про такого українського лікаря.
Валентин Шмигельський. Фото надано Валентином Шмигельським. Авторка: Анна Цигима.
У лютому 2022 року армія рф стрімко рухалася Півднем України. Місто Снігурівка Миколаївської області дуже швидко опинилося на лінії фронту між Миколаєвом і Херсоном. Шок перших днів війни полягав в усвідомленні жорстокості росіян, які вбивали і калічили безліч людей. Медикам районної лікарні в Снігурівці довелось надавати допомогу не тільки місцевим цивільним, а й військовим, яких доправляли з Херсонщини. Медзаклад був переповнений пацієнтами, які потребували невідкладної допомоги, а з 200 медпрацівників залишилося не більше половини. Один із них – лікар-невролог Валентин Шмигельський який від початку повномасштабного вторгнення виконував обов’язки головного лікаря. Під час окупації він не пішов на співпрацю з росіянами і пережив тортури.
Перші дні війни
Валентин Шмигельський понад 30 років працює в Снігурівській лікарні. Сюди він приїхав ще молодим лікарем і все його професійне життя, як і особисте, пов’язане з цією громадою. Тож під час окупації, попри загрозу власному життю, лікар лишився в місті виконувати свій обов’язок. Каже, не міг зрадити колектив і пацієнтів, залишивши їх напризволяще.
“Лікарня була не готова до таких подій. Не було нічого, не було скальпелів. Мені довелося вночі шукати відчинені приватні аптеки, люди дали нам усе, – згадує Шмигельський. – Єдине, що був заповнений банк крові”.
Уранці 24 лютого 2022 року, попри катастрофу і паніку, яка розгорталася навколо, пан Валентин разом із дружиною лікаркою, як завжди, пішли на роботу. Увечері того ж дня голова міста зобовязала чоловіка виконувати обов’язки головного лікаря, який виїхав з міста.
Снігурівська районна лікарня. Фото надано Валентином Шмигельським. Авторка: Анна Цигима.
Протягом наступних двох місяців Шмигельський жив у лікарні.
“Я мав бачити усіх хворих та поранених, які стали надходити з Антонівського та Каховського мостів. Все для того, щоб надати кваліфіковану допомогу, адже штат був обмежений”, – пояснює він.
Згодом у Снігурівці зникли світло та інтернет. Лікарня якийсь час їх ще мала, але, зрештою теж опинилася без енергоживлення та зв’язку. Найтяжчих пацієнтів довелось доправляти в Миколаїв повз заміновані поля. Пан Валентин на машині швидкої допомоги супроводжував поранених особисто. Згадує, що це були переважно молоді, а подекуди й зовсім юні хлопці.
Валентин Шмигельський із колегами. Фото надано Валентином Шмигельським. Авторка: Анна Цигима.
Окупація Снігурівки
19 березня 2022 року після майже місяця невдалих спроб росіяни таки окупували Снігурівку. Тепер задавдання лікарів значно ускладнилося – треба було не тільки лікувати, а й непомітно вивезти військових ЗСУ із медичного закладу. Розкриття такого задуму окупантами могло призвести до смерті і медиків, і військових.
Валентин Шмигельський із військовим, якого довелось евакуйовувати зі зміненим прізвищем. Фото надано Валентином Шмигельським.
Валентин Шмигельський так згадує свою першу зустріч з російськими військовими, які увірвалися на подвір’я лікарні:
“Я вийшов одягнений у пальто, а руки тримав у кишенях. Бачу, російський військовий тягне мені руку вітатися, а я руки з кишені не витягнув. Вони мене питали за зброю та за військових. Також вони мене поставили перед фактом, які корпуси в мене працюють, а які вже не працюють. Вони їх закрили.”
Валентин Шмигельський із колегою. Фото надано Валентином Шмигельським. Авторка: Анна Цигима.
Для того, щоб вивезти українських поранених бійців, медики вдалися до хитрощів – змінили їхні прізвища та перевдягли в цивільний одяг, щоб нічого не видавало в них військових. Росіяни наполягали, щоби пацієнтів везли в окупований Херсон, а не в Миколаїв, але пан Шмигельський стояв на своєму і домігся дозволу окупантів на виїзд на підконтрольну Україні територію.
“Окрім всього, такі виїзди давали змогу виплатити зарплату медичному персоналу, що залишився у Снігурівці та працював весь цей час, попри небезпеку. Для цього я вимикав та розбирав свій телефон, через який робились виплати, ховав у автівці і провозив через блокпости”.
У той час, коли місцеві намагалися зайвий раз не покидати своїх осель, через свою роботу Валентин Шмигельський знав про все, що відбувається у місті. На машині швидкої він об’їжджав його чи не щодня,тож у Миколаєві радо користувався нагодою і передавав дані про місця розташування росіян у Снігурівці.
Валентин Шмигельський. Фото надано Валентином Шмигельським.
Тортури
Рано чи пізно окупанти приходять до всіх. До Шмигельського вони прийшли 24 квітня 2022 року – на Великдень. Християнське свято не стало на заваді обшукам на роботі і вдома. Росіяни схиляли пана Валентина до співпраці, говорили про референдум і вигоди від зради. Коли це не спрацювало – задіяли свої звичні терористичні методи. Головний лікар згадує, як його відвели в кімнату з ґратами для затриманих на території лікарні:
“Одягнули мені наручники, допитали ще й водія. Завели у приміщення для ув’язнених. Били та погрожували, що будуть струмом катувати, окропом. І продовжували бити. У наручниках там мене протримали десь години три-чотири”
Потім знову був обшук. Росіяни забрали у чоловіка гроші та цінне майно і наказали залишити місто протягом 24 годин. Валентину Шмигельському ще пощастило залишитися живим. Найчастіше люди, які відмовлялися від співпраці або викликали в росіян найменшу підозру – безслідно зникають.
Життя після окупації
Лікарю вдалося виїхати до Миколаєва 30 квітня 2022 року. Та навіть попри відстань і поважний вік, він продовжував свою місію. Хвилюючись за колег, Шмигельський робив усе від нього залежне, щоб про ситуацію у Снігурівці знали, і продовжував опікуватися виплатою зарплат працівникам. Це дуже нервувало росіян, але перешкодити вони цьому так і не змогли. Під час усієї окупації медичні працівники отримували українську зарплату українськими гривнями.
Снігурівка одразу після деокупації. Фото надано Валентином Шмигельським. Авторка: Анна Цигима.
Снігурівка пережила окупацію. 10 листопада 2022 року ЗСУ звільнили місто, і Валентин Шмигельський повернувся додому, де продовжує працювати лікарем невропатологом.
“Я не знаю, чому мені тоді не було страшно. Усвідомлення приходить тільки зараз, але інакше діяти я не міг. Я гордий, що з лікарні росіяни не змогли забрати жодного воїна. Одна єдина людина, яку вивели тоді з лікарні у кайданках — був я”.
Автор: Павло Єштохін, журналіст видань “Волноваха. City”, “Жовті води. City”.
Оригінал статті на сайті Українського кризового медіа центру українською та англійською мовами.
Здійснено в рамках проєкту за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
Читайте також інші матеріали із рубрики “Голоси регіонів“
