Настрої українців на третьому році повномасштабної війни
Настрої і мотивація у багатьох війнах мають вирішальне значення. У нещодавній історії можна знайти чимало прикладів, коли значно більші і краще озброєні армії відступали перед меншими і відсталішими, але переповненими цілковитою рішучістю. І тут важливі настрої не тільки самого війська, але і тилу, який це військо забезпечує. Саме тому настрої українців – це ключова тема у контексті нашої війни.
Соціологічна група «Рейтинг» робить відповідні заміри (з третього дня повномасштабного вторгнення здійснено 26 таких досліджень), тож можна простежити динаміку.
Дослідження 10 – 11 лютого 2024 року проведено серед українців, старших за 18 років (вибірка 1000) з підконтрольних Україні територій (або з окупованих, якщо там є український мобільний зв’язок).
Ще з 2011 року ця соціологічна група проводить систематичне опитування українців щодо їхньої думки, чи загалом в Україні ідуть справи у правильному чи у неправильному напрямку.
У листопаді 2011 показники були песимістичні: у неправильному напрямку – 71%, у правильному – 13%.
Тільки у квітні 2014 (коли почалася АТО) стало трохи оптимістичніше: 48% – у неправильному, 34% – у правильному, а далі соціум повернувся до настроїв 2011 року.
Уперше оптимізм суттєво переважив над песимізмом у 2019 році, коли більшість українців плекали надії з приходом до влади Зеленського: 52% – у правильному, 22% – у неправильному напрямку. Але доволі швидко українці повернулися до звичного песимізму.
Із початком повномасштабного вторгнення сталася кардинальна зміна: уявлення, що усе відбувається правильно, підскочило з 23% до 76%, а песимістичні настрої упали з 67% до 15%. Такі настрої зберігалися до середини 2023 року, а потім через перегріті сподівання від наступальної кампанії, яка не принесла очікуваного успіху, песимізм почав зростати, а оптимізм – падати. На початку 2024 року песимізму уже більше, ніж оптимізму (46% проти 36%) і ця тенденція зберігається.
Якщо брати останні показники (лютий 2024 року), то у регіональному вимірі вирізняється Захід країни (+5% песимізму), а у віковій перспективі найпесимістичніше молодше покоління: (18-35 років – 53% песимізму, 36-50 років – 49%, 51+років – 39%).
Показовими є також відповіді на питання про емоції, які відчувають респонденти, коли думають про Україну. В останньому звіті «Рейтингу» можна порівняти дані за серпень 2021 року, серпень 2022 та лютий 2024 року.
До повномасштабного вторгнення гордість відчувало 34%, сум – 37%, страх – 16%, радість – 18%, сором – 18%.
У 2022 році цифри кардинально змінилися: гордість – 75%, сум – 29%, страх – 11%, радість – 26%, сором – 2%. Відчуття гордості і радості зросли, а суму, страху і, особливо, сорому впали.
У 2024 році ситуація зовсім інша: гордість – 56%, сум – 39%, страх – 21%, радість – 10%, сором – 7%. Тобто, гордість і радість просіли (останньої стало менше, ніж у 2021 році), суму і страху стало більше, ніж до вторгнення, і сором повільно зростає.
Страх більше відчувають переселенці (31% проти 20%) та покоління 18-35 років (+6%).
Показовою є також зміна у впевненості у нашій перемозі. На самому початку вторгнення цифри були такі: 17% – зовсім не впевнені, 19% – скоріше не впевнені, 7% – важко відповісти, 32% – скоріше впевнені, 26% – абсолютно впевнені.
У середині березня 2022 року кількість зовсім не впевнених і скоріше не впевнених скоротилася разом до 6%, натомість скоріше впевнених і абсолютно впевнених разом зросла до 88%.
Такі настрої зберігалися до середини 2023 року, але уже в лютому 2024 у соціумі 5% зовсім не впевнених у перемозі, а 10% – скоріше не впевнених, 43% скоріше впевнених і 42% абсолютно впевнених (15% песимістів проти 85% оптимістів).
У березні 2022 року 18% українців вважало, що для перемоги над Росією треба близько тижня, 39% – кілька тижнів, 18% – кілька місяців, 6% – півроку-рік, 3% –більше року, 17% – важко відповісти і 1% не вірив у перемогу взагалі.
У лютому 2024 року цифри такі: близько тижня – 0%, кілька тижнів – 4%, кілька місяців – 5%, півроку-рік – 22%, більше року – 39%, важко відповісти – 24%, не вірю у перемогу – 7%.
На питання, що Україні потрібно для перемоги, найчастіше давали такі відповіді: більше зброї, побороти корупцію, зміна влади, єдність та згуртованість, допомога партнерів.
У питаннях загроз на найближчі півроку у лютому 2024 року українці передбачали ризик заглиблення в економічну кризу (48% імовірно проти 16% малоімовірно) та загострення політичної кризи (45% імовірно проти 20% малоімовірно). Українці не вважали імовірним масові заворушення, протести та встановлення диктатури (21 – 23% імовірно проти 53% маломовірно). Також українці не вважали, що Росії вдасться захопити нові території (14% імовірно проти 64% малоімовірно).
Наведені цифри свідчать про те, що літній наступ 2023 року (який не дійшов до Криму) на тлі затяжного повномасштабного етапу війни негативно вплинув на настрої суспільства. Поступово наростає розчарування і втрата оптимізму. Станом на лютий 2024 року різкого обвалу у настроях не трапилося, але тенденції цілком виразні.
У цих умовах стратегічна комунікація влади і суспільства вимагає певної корекції, особливо, зважаючи на те, що у соціумі є запит на зміну влади. Також важливо пам’ятати, що суспільні настрої українців уважно відстежує наш ворог. Він буде бити на вразливі точки і поглиблювати занепадницькі настрої цілим спектром своїх інструментів.
*на обкладинці використана ілюстрація Нікіти Тітова
