Права національних меншин – це питання, що стало вибухонебезпечним після початку російського наступу на Україну. Усі ми пам’ятаємо аргументи на кшталт «защита прав русских/русскоязычных на Украине», які червоною ниткою пронизували і пронизують російську пропаганду. Захист прав меншин став фактором напруження не тільки на Сході країни, але і на крайньому Заході. Коли Україна почала реформувати освіту у 2017 році, здійнялося велике обурення у Будапешті: там сильно занепокоїлися долею угорської меншини на Закарпатті.

Тема забезпечення прав національних меншин, попри геополітичні спекуляції, справді, дуже важлива і делікатна. За законами жанру, на меншість часто зважають менше, ніж на більшість – неважливо чи йдеться про етнічний, мовний, політичний, релігійний або світоглядний параметр. Саме тому, абстрагуючись від хайпу і маніпуляцій, важливо дати відповідь самим собі – чи справді ми належним чином дбаємо про національні меншини, чи не заважаємо їм розвиватися?      

Теоретично у нас з цим не мало би бути проблем. У Конституції усе чітко прописано: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України» (стаття 10). Але як виміряти практику? 

Для загального розуміння можна перевірити, наскільки справедливо поділений соціальний простір: чи мають меншини пропорційну до свого розміру кількість дитячих садків, шкіл, вищих навчальних закладів, чи мають свої громадські об’єднання, засоби масової інформації, чи представлені вони в органах влади, чи ведуть повноцінне культурне життя тощо.

Деякі з цих параметрів легко перевірити, якщо звернутися до державних реєстрів та статистики. 

Аналізувати будемо Закарпаття. За етнічною неоднорідністю воно поступається Одеській області, однак саме тут виникло напруження з угорцями, тож цікаво перевірити, чи існують якісь обмеження прав. Отже, почнемо зі структури самого населення області. Зараз буде трохи сухих цифр.

За даними перепису  2001 року (на жаль, свіжіших даних бракує, бо новий перепис ніяк не проведуть, але склад населення кардинально не змінювався з тих часів), на території області проживають представники понад 100 національностей. Найбільш чисельна група – українці 1010,1 тис. осіб або 80,5 %, угорці складають 151,5  тис. осіб або 12,1 %, румуни – 32,2 тис. осіб або 2,6 %, росіяни 31,0 тис. осіб або 2,5 %. Роми становлять 1,1 %, словаки 0,5 %, німці 0,3 %, білоруси 0,12 %, євреї 0,05 %, поляки 0,04 %.

У всіх районах переважну більшість становлять українці, крім Берегівського району, де 76,1 % становлять угорці. Частково угорці проживають в Ужгородському, Виноградівському та Мукачівському районах і, відповідно до підсумку району, складають 33,4, 26,2 та 12,7 %. Населення румунської національності проживає в основному у Рахівському – 11,6 % та Тячівському районах – 12,4 %. 

Одні національні групи зосереджені більше у сільській місцевості (румуни), інші – у міській (росіяни, роми, словаки). Угорців майже порівну у сільському і міському ареалі.  

Щодо мовного складу населення, то він подібний до національного: понад 80 % населення вважає своєю рідною мовою українську, 12,7 % – угорську, 2,9 % – російську, 2,6 % – румунську. Тільки угорськомовна і російськомовна спільноти дещо більші від національних груп відповідно на 0,7 і 0,4 %. 

Отже, за переписом 2001 року майже п’ята частина населення області – це представники національних меншин. Відповідно, усі меншини повинні отримати від держави пропорційну до свого розміру кількість закладів освіти, забезпечення права на політичну діяльність, громадські об’єднання та засоби масової інформації. Окрім цього, держава не повинна перешкоджати ініціативам національних меншин, пов’язаним із соціальним простором, у рамках, визначених чинним законодавством. 

Зі всіх національних меншин тільки угорська має політичні партії: «КМКС» Партія угорців Закарпаття та Демократична партія угорців України. Обидві утворилися у 2005 році. Ці партії працюють на обласному рівні. Голова партії «КМКС» є першим заступником голови Закарпатської обласної ради VII скликання. Також представники цих політичних сил широко представлені в органах місцевого самоврядування, на територіях, де компактно проживає угорське населення. Інші національні меншини також представлені в місцевих органах влади, однак своїх політичних партій не мають.  

Сфера освіти – один з ключових факторів забезпечення прав національних меншин. Станом на 2018 рік у Закарпатській області діяло 589 дошкільних закладів, з них 108 (18,34 %) забезпечували потреби національних меншин: з угорською мовою виховання 77, з українською та угорською – 22 (разом 16,8 %), з румунською – 3 (0,51 %), з українською та словацькою – 2, а також по одному закладу з українською та російською, українською та німецькою, угорською та російською мовами виховання.    

Із 668 шкіл загальної середньої освіти 118 забезпечують права національних меншин (17,7%). З угорською мовою навчання – 68 державних і 5 приватних (разом 73), з українською та угорською мовами навчання – 25, з угорською та російською – одна. Отже, загалом права угорської меншини на шкільну освіту забезпечують 14,82 % шкіл області. Прикметно, що саме ця меншина відкрила приватні школи (перша у 1995 р.), що свідчить про її ініціативність. 

Румунська меншина має 12 шкіл з румунською мовою навчання, одну школу з румунською та українською та одну школу з румунською та російською (2,1 %). 

Словацька меншина має одну школу зі словацькою та українською мовами навчання. Росіяни – одну школу з російською мовою навчання і три з українською та російською мовами навчання (0,6 %).

За часів Радянського Союзу представників національних меншин Закарпаття навчали російської, а не української. Саме тому в області ще залишилися школи та дошкільні заклади, що поєднують вивчення російської з угорською та румунською. 

Угорська меншина – єдина в області, що має свої вищі навчальні заклади, де навчання проводиться угорською: приватний Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ у Берегові (заснований 1996 року, сьогодні тут навчається 1100 – 1200 студентів) та Українсько-угорський навчально-науковий інститут при Ужгородському національному університеті.  

Список громадських організацій, легалізованих Головним управлінням юстиції у Закарпатській області – це реєстр усіх об’єднань, зареєстрованих з часу здобуття незалежності і до сьогодні. У реєстрі – 827 організацій, з них 81 пов’язана з національними меншинами (майже 10%).

Найактивніша у створенні організацій – угорська меншина. У реєстрі є 25 організацій. Перша зареєстрована у 1993 році (на її основі згодом створили партію «КМКС»). В Ужгороді зареєстровано 12 угорських організацій, у Берегові – 8, у Мукачеві – 3.  Отже, меншина тяжіє до соціального простору обласного центру попри те, що тут не так багато угорського населення (6,9 %). Організації об’єднують угорців на підставі спільної культури, професії, заняття, релігії. Ось кілька прикладів: Спілка угорських бібліотекарів України, Закарпатське угорське педагогічне товариство, Закарпатська угорська організація скаутів, Спілка угорських підприємців Закарпаття, Спілка угорських журналістів Закарпаття, Товариство угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Реверса тощо.

Ромська меншина – друга найактивніша у створенні організацій. Роми зареєстрували  16 організацій, з них 15 в Ужгороді, одну – у Берегівському районі. Більшість з них не мають якоїсь спеціалізації, а є просто товариствами ромів.

Словацька нацменшина зареєструвала 5 організацій – першу у 1994 році (Обласна культурно-освітня організація «Матіца Словенська на Закарпатті»). П’ять організацій зареєстровано в Ужгороді, дві – у с. Сторожниця. Дві організації спрямовано на українсько-словацьку співпрацю: Українсько-словацький інститут гуманітарних ініціатив, та Закарпатська обласна громадська організація «Українсько-словацьке товариство».

Російська нацменшина має 5 товариств, перше зареєстровано в 1994.Румуни зареєстрували 4 товариства, 3 з яких у Тячівському районі. Це єдина нацменшина, яка не тяжіє до обласного центру, бо більшість її представників і так проживає далеко від Ужгорода.  

Німці, поляки та євреї зареєстрували по два товариства. Одне єврейське товариство гуртує угорськомовних євреїв (Товариство угорськомовних євреїв Закарпаття). По одній організації зареєстрували також білоруси, вірмени, азербайджанці, греки та чехи. 

Сфера ЗМІ зараз переживає період трансформації, кількість друкованих видань і тиражі щороку зменшуються, натомість зростає кількість онлайн-видань. У 2015 році в області надруковано 185 тис. примірників періодичних видань, а в 2017 –  80 тис. Тим не менш, якщо проаналізувати реєстр періодичних друкованих видань області від здобуття незалежності і до сьогодні, то можна простежити активність національних меншин у сфері ЗМІ. 

За даними реєстру, за цей період з 353 зареєстрованих видань українською мовою виходило 262 (74 %), українською та російською 53, виключно російською 6 (разом 16,71 %), угорською 17, українською та угорською 16 (разом 9,35 %), словацькою 4 (1,13 %), румунською 3 (0,85 %), німецькою мовою 1. Окрім цього, роми зареєстрували 3 видання, що виходили українською і ромською (0,85 %), євреї – 2 (російською).