Ідеологія у наших головах, у структурах, у словах, у діях. Хіба тільки не у партіях: в  Україні поки складно виділити політичні сили з постійною ідеологічною платформою. Зате є партії “персоналій”, які придумують собі відповідні лозунги та назви (як от Ліберальна, Консервативна, Демократична, Республіканська, Християнська…) Та в реальності справжніми ідеологічними об’єднаннями з відповідною підтримкою вони не стали. Це не пов’язано з відсутністю самих ідеологій – вони то є, але наші політики зазвичай використовують їх як інструмент маніпуляції.

Партійні ідеології абстрактні і не цілеспрямовані, на відміну від партійних лідерів: вони можуть бути яскравими, харизматичними, але мало хто толково відповість на питання: яку ідеологію він сповідує? Наші партії, взагалі, поділяються фактично на два сегменти: ті, що орієнтуються на українсько- і російсько-культурний простір. А власне, ліпше би на європейський орієнтувалась. І, як порядна ідеологія, здійснювала би істотний вплив на соціально-політичний процес у державі. Така ідеологія має зробити своїми основними цінностями відчуття відповідальності (за країну і громадян), патріотизм, гуманізм, демократію, соціальну справедливість. Сповідуючи принаймні їх, партійна ідеологія може сформувати громадську думку та стати основою громадського виховання.