Поляризація і як її уникнути
Широкомасштабна війна триває більше, ніж пів року, на багатьох ділянках фронту вона перетворилася на позиційну. Дається взнаки втома, втрати, травми, непевне майбутнє та загроза, яка нікуди не зникає. Саме за таких обставин ворогові найлогічніше використати давню зброю – розколоти і поляризувати наше суспільство. Давня максима поділяй і владарюй – ніколи не втрачала своєї актуальності, але саме зараз вона дуже загрозлива для українського суспільства. Ось основні больові точки, на які може бити ворог.
Природна різноманітність
Наша країна велика. У нас багато регіональних груп. І йдеться не тільки про карикатурні та спрощені Схід і Захід, а цілий спектр різноманітних українських субкультур: поліщуки, гуцули, подоляни, слобожанці, волиняни, степовики…
У нас різний рельєф, що тягне за собою різні модуси вівенді та модуси операнді. Одна річ – жити в горах, інша – в степу, інша – в лісах, ще інша – на березі моря. Життя у великих містах, смт і селах також суттєво відрізняється.
У нас є доволі чисельні національні меншини, що живуть тут віками. У нас різні релігії та конфесії.
Громадяни України говорять різними діалектами української (деякі з них доволі віддалені), а також іншими мовами.
Різні регіони мають свої регіональні традиції. Хтось робить карнавал на Маланку, хтось ходить на гробки, хтось колядує, хтось посіває, хтось вірить у Доброго Шубіна.
Окрім того, у нас різні соціальні групи за рівнем достатку. Є родини, у гаражах яких по три позашляховики, а є такі, що виживають на мізерну пенсію.
В умовах широкомасштабного вторгнення оця екосистема великого різноманіття піддалася серйозному випробуванню. Мільйони людей були змушені шукати прихистку поза домом, контактуючи з іншими українськими соціокультурними групами. В екстремальних умовах нервової напруги це могло призвести до конфліктів. Їх не сталося, але ворог буде і надалі промацувати цей ґрунт, намагаючись розсварити нас ізсередини.
Політична різноманітність
Політичні уподобання не такі стійкі як культурна, релігійна й мовна ідентичності, однак прихильники різних політичних сил або персон апріорі поляризовані. Вони зневажають або з недовірою ставляться до прихильників інших політиків. Різні політичні табори і так весь час між собою дискутують. Завдання ворога довести суперечки до серйозних конфліктів, внутрішньої нестабільності, що може розхитати вертикаль влади.
Ще один вектор – це розкол всередині влади. Потенційний конфлікт між президентом, прем’єр-міністром, міністром оборони, головою генштабу, міністром закордонних справ – це ефективне розхитування влади, її дестабілізація.
Різноманітність досвіду
Широкомасштабне вторгнення також додало нових поділів у соціумі. Тепер є група тих, хто долучилися до оборони, і тих, хто в тилу. Є група тих, хто пережили окупацію, і тих, хто ні. Є група тих, хто поїхали в евакуацію, і тих хто залишилися. Є група тих, хто став безпосередніми жертвами або свідками обстрілів і тих, хто чув тільки повітряні тривоги. Є група тих, хто втратив житло, близьких, роботу, і тих, кому пощастило.
Ці різні досвіди у війні можуть стати родючим ґрунтом для поляризації.
Мешканці Харкова, Миколаєва і Нікополя, яких мало не щодня обстрілюють, можуть заздрити і висловлювати претензії мешканцям Києва чи Львова, у яких порівняно спокійно. Фронтовики і їхні родичі можуть засуджувати тилові вечірки та веселощі й так далі.
Механіка поляризації
Усі описані різноманітності вже існують, їх не потрібно вигадувати. Завдання ворога їх розкачати та довести до протистояння. Як це можна зробити? Для цього береться схематична різноманітність – сторона 1 і сторона 2 (українськомовні і російськомовні; учасники бойових дій і тил; мешканці прифронтових міст і мешканці умовно безпечних міст тощо), і створюються інформаційні вкиди, що хвалять, звеличують, проявляють фальшиве співчуття до одної сторони з одночасною критикою, знеціненням і зневагою до іншої сторони. Якщо протилежна сторона не реагує, можуть зробити дзеркальний симетричний вкид.
У разі, коли різноманітність і без того на межі конфлікту, то поляризаційний вкид підхоплюють самі сторони і роблять далі все самі, особливо це стосується політичної сфери.
Протидія поляризації
Основний інструмент протидії поляризації – це емпатія. Якщо умовна сторона 1 намагається почути і зрозуміти умовну сторону 2, то їх буде важче посварити. Це не означає, що сторона 1 має наслідувати сторону 2, ні, йдеться про спробу подивитися на ситуацію з іншої перспективи.
Другий важливий момент – врахування емоційного фактору. У постійному стресі, в якому ми перебуваємо, дехто може не впоратися з емоціями і почати шукати внутрішніх ворогів. Тут надія на людей з більшим емоційним ресурсом, які не почнуть атакувати у відповідь, чим не довершать поляризацію, а виважено загасять конфлікт.
Третій фактор – раціо. Ідеться про банальне усвідомлення того факту, що будь-яка поляризація всередині українського суспільства зараз надзвичайно шкідлива. Оце славнозвісне «не на часі» в умовах воєнного стану як ніколи актуальне.
*ілюстрація Нікіти Тітова
