Психологічні виклики війни
Російсько-українська війна триває десять років, повномасштабний етап – майже три. Спектр психічних і психологічних проблем, спричинених війною, доволі широкий:
- тривожні розлади (постійне відчуття страху та тривоги через невизначеність і загрози);
- розлади сну (проблеми зі сном, кошмари, безсоння або поверхневий сон через стрес);
- розлади харчової поведінки (зміни у звичках харчування, переїдання або, навпаки, втрата апетиту через емоційні потрясіння);
- генералізований тривожний розлад (постійне переживання про можливі катастрофи або небезпеки);
- дисоціативні розлади (порушення сприйняття реальності, що можуть проявлятися як відчуття відстороненості від себе або світу);
- панічні атаки (епізоди раптового і сильного страху, що супроводжуються фізичними симптомами – серцебиття, утруднене дихання, запаморочення);
- депресія (втрата інтересу до життя, почуття безнадійності, суму та ізоляції);
- провина вцілілого (сильне почуття провини за те, що людина вижила, коли інші загинули).
Про ці проблеми і про посттравматичний стресовий розлад у нас говорять часто. Далі мова піде про менш проговорені явища, з якими можуть стикатися українці через війну.
Для початку варто зазначити, що наша війна дуже медійна, і всі події, включно з кривавими сценами, детально висвітлюються в ЗМІ. До цього додалася така особливість, як масове використання дронів (розвідувальних і камікадзе), які записують відео смертей. Тут, можна сказати, військова еволюція зробила коло. Бо спочатку, коли билися на мечах, то воїн дивився в очі своєму ворогу, коли його вбивав, але з розвитком артилерії, авіації та ракетних технологій ті, хто застосовували ці види зброї, часто не бачили своїх жертв. Дрони з камерами знову повернули візуальний контакт, а самі записи циркулюють не тільки на полі бою, але і в медіа-просторі, зокрема у Telegram-каналах.
У цьому контексті можна згадати про таке явище, як травма виконавця, тобто психічні проблеми, спричинені досвідом убивства. У 1990 році Р. Кулка, В Шленґер та ін. провели дослідження серед ветеранів в’єтнамської війни і виявили, що набір симптомів відрізнявся в тих ветеранів, які стверджували, що мали досвід убивства, від тих, які зазначили, що не мали такого досвіду.
Також на основі свідчень в’єтнамських ветеранів американський психіатр Джонатан Шей упровадив поняття моральної травми, «яка виникає, коли відбувається зрада моральних принципів кимось, хто наділений владою у ситуації з високими ставками».
Ідеться про такі випадки, коли, наприклад, командир або бойовий медик через складні обставини змушений рятувати одних коштом інших. Подібні ситуації, на жаль, на війні не рідкість.
ПТСР виникає внаслідок одного або кількох травматичних досвідів, однак американська психіатриня Джудіт Герман запровадила поняття комплексного ПТСР, що виникає під дією тривалих і повторюваних травматичних епізодів. ВООЗ включив КПТСР у Міжнародну статистичну класифікацію хвороб у 2018 році. Дослідники виділяють шість кластерів симптомів КПТСР:
- зміни в регуляції афекту та імпульсів;
- зміни уваги або свідомості;
- зміни у сприйнятті себе;
- зміни у стосунках з іншими;
- психосоматика;
- зміни в системах смислів;
Ще одне явище, спричинене війною і підсилене надмірною медійністю, – це втома від співчуття. Це поняття досліджував Чарльз Фіґлі. Утому від співчуття можуть переживати особи, які самі не зазнали травми, але протягом тривалого часу контактували з травмованими (надавали їм допомогу чи просто ставали свідками чужих травм). Для затяжної війни з постійними атаками, жертвами і трагедіями це явище доволі характерне.
Наостанок хочеться згадати про щось позитивне, і, хай як дивно це звучить, але буває і таке – посттравматичне зростання, тобто позитивна психологічна зміна, що відбулася завдяки доланню серйозних викликів і стресу. Це явище описав Річард Тадеші. За його даними, 89% осіб, що вижили в загрозливій ситуації вказують, як мінімум, на один аспект посттравматичного зростання – оновлене відчуття цінності життя.
*На обкладинці ілюстрація Марі Кінович
