Росія мститься
У реакціях на минулотижневі російські ракетні атаки часто можна було натрапити на думку, мовляв, так Кремль мстить за руйнування Кримського мосту. Мовляв, усе було нормально, але ми розізлили їх зухвалою атакою і отримали удар. Ця думка дуже дивна, якщо зважити на те, що триває широкомасштабна війна. І її початок 24 лютого не був помстою (якщо не вірити нісенітницям, на кшталт «восім лєт донбілі бомбас»), так само не була помстою і гібридна війна на Сході й анексія Криму в 2014 році. Усе це реалізація військових можливостей. Роблять, бо можуть.
Якщо трішки змінити оптику, то аргумент про помсту має право на життя. Але йдеться не про якусь ситуативну помсту, а про концептуальну – помсту ображеної імперії, що не здатна утримати колишню колонію. Не дивно, що вони цілили в будівлю Центральної ради у Києві, бо саме тут понадк сто років тому українці вирішили відділитися від Росії. Ситуативною помстою за Кримський міст була принагідна спроба знищити скляний пішохідний міст. Успіх концептуальної помсти буде таким же, як і успіх ситуативної. Пішохідний міст пошкоджений, але він вистояв.
*ілюстрація Максима Паленко
