Саботаж деколонізації

Однією з головних цілей нинішньої повномасштабної війни російський диктатор назвав “денацифікацію” України. У своїх нацистських промовах і статтях він неодноразово давав зрозуміти, як його особисто дратує наша декомунізація. Колишній КГБ-ник розуміє важливість ментальної окупації, тому на захоплених українських територіях одразу беруться за знищення українських пам’ятників і повернення всього радянського та російського, включно зі старими назвами вулиць.

На другому десятилітті російсько-української війни деякі громади далі дискутують про доцільність деколонізації. Громадська ініціатива “Деколонізація. Україна” регулярно надсилає по всій країні листи до місцевих органів влади із вимогою виконати чинне законодавство та перейменувати об’єкти, які підпадають під дію відповідних законів. На жаль, часто організація отримує відписки, які свідчать про цілковите неусвідомлення загрози імперської пропаганди. Так сталося і в Новоборівській громаді на Житомирщині. Там вважають, наприклад, що вулиця Кошового (герой СРСР, оспіваний у пропагандистському романі “Молода гвардія”) була названа на честь кошового отамана Запорізької Січі (але чомусь не уточнюють якого саме), а вулицю Пархоменка (Олександр Пархоменко – більшовик, який брав участь у війні в Україні у 1917-1921 рр.) можна вважати такою, що носить ім’я кобзаря Терентія Пархоменка. Окрім цього, назву вулиці Жовтнева в Новій Боровій вважають не комуністичною, а такою, “що походить від назви українського місяця жовтень”. У цій ситуації незрозуміло, чи місцеві депутати банально лінуються виконувати свою роботу, а чи сумують за радянським спадком. Проте закон не дозволяє такого вільного трактування, і вулиці повинні бути перейменовані.