Сродна праця і війна
Сковородинську концепцію сродної праці найчастіше згадують у контексті найважливіших ідей філософа. Ідеться про вроджену/природну працю, тобто таку, до якої лежить душа, а не таку, що приносить славу чи наживу. Сродність праці дає користь і самому індивіду, і суспільству, в якому він живе. Це win-win стратегія. Сковорода, по суті, порівнює сродну працю у своїх творах із двома іншими непродуктивними підходами до людської діяльності – неробством і несродною працею.
У контексті сучасної ситуації, в якій ми зустрінемо 300-літній ювілей філософа, дуже багато людей змінили свій вид діяльності – взяли до рук зброю, зайнялися найрізноманітнішим волонтерством. Цю перекваліфікацію можна також вважати сродною, тобто підпорядкованою вищим духовним ідеалам, бо її мета – свобода, ще один сковородинський концепт, оспіваний у вірші “De libertate”: Що є свобода? Добро в ній якеє?\Кажуть, неначе воно золотеє?\Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,\Проти свободи воно лиш болото.
*на обкладинці використана ілюстрація Миколи Гончарова
