Ті, хто носять одяг однакового кольору, по-своєму вітаються і мають свої секретні ритуали. Студентські братства – демо-версія невеличкої держави з елементами закритого елітарного клубу. Вперше вони з’явилися у 16-18 ст. в Англії і нагадували радше студентські клуби джентльменів. Діти королівських династій навчалися в університетах, де інші студенти були теж не проти «вибитися в люди». Коли принц закінчував університет і ставав королем, про своїх друзів він зазвичай не забував і призначав їх на високі посади. Так в університетах Британії сформувався новий соціальний ліфт: «шайка» навколо представників голубої крові мала шанси залишитися з монархом до кінця життя. З часом такі студклуби з’явилися і у британських колоніях, зокрема, у США. Більшість студентських братств називаються грецькими буквами завдяки політику Джону Хіффу – у 1776 році він вступив у коледж, де його не прийняли у вже існуючі клуби. Тому він організував свій «Фі Бета Каппа»; грецькими буквами згодом почали називати й інші братства, тому їх часто називали «грецькими». До речі, цей клуб тяжів до окультизму – часто ритуали братств нагадували давньогрецькі релігійні містерії.

Після американської революції бути масоном було вже не так модно, США все ще потребували еліти, еліта хотіла відсторонитись від «плебеїв», а пафос демократії в країні зашкалював. Тому там перші об’єднання багато в чому нагадували ті самі братства, що формувалися навколо принців у Британії. Студенти орендували будиночки, влаштовували там літературники, дебати і оргії. Після випуску підтримували зв’язок один з одним, підтягували друзів; в тому числі і в корупційних схемах. У 60-х роках братства ледь не стали вимираючою ланкою суспільства: пацифізм і індивідуалізм хіпі не дуже збігався з їхніми традиціями. Але до кінця 70-х клуби знову активізувалися і продовжили свій розвиток аж до тепер. Тільки філіали одного «Фі Бета Капа» діють у 10% ВНЗ Америки. Студбратства є у Швейцарії, Німеччині, Ізраїлі, Британії. Цікаво, що існують вони не лише у розвинутих країнах – от, наприклад, у Нігерії перше братство з’явилося у 1952 році. Названий «Піратським», клуб боровся проти класової і расової нерівності колоніального Ібаданського університету. Щоправда, потім ситуація дещо вийшла з-під контролю: у 80-х студентську ідилію сколихнув революційний переворот у країні. Політики вирішили використовувати студбратства у своїх цілях: наприклад, для боротьби з профспілками. Так «грецькі клуби» в Нігерії перетворилися на мафію. Як зі студклубами справи в Україні? Ту бі контіньюд…