Стосунки між владою, бізнесом і медіа – давній предмет дебатів. Силу і обмеженість медійних засобів допомагають зрозуміти теорії комунікації, однією із яких є теорія масового суспільства. Вперше про неї заговорили ще під час Французької революції, суть якої полягала не так у конституційних, як у соціальних змінах. Революція піддала сумніву традиційні інститути (ту ж Римо-католицьку церкву) і послабила соціальні зв’язки у французькому суспільстві. Вважалося, що саме завдяки їй у ньому розвинувся «масовий ентузіазм» – групова свідомість, яка і стала основою для подальшого дослідження теорії.

Цим у другій половині ХІХ століття зайнявся іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет. Тоді якраз ламався традиційний спосіб життя більшості людей: йшла урбанізація, індустріалізація, формувався капіталізм. Гассет бачив масове суспільство як «багатолюдне» у прямому значенні: те, яке постійно росте і переповнює все навколо. Переповнені міста і вулиці були першою зовнішньою ознакою «багатолюдності», яка стала першопроявом масового суспільства. Суть теорії полягала у тому, що соціальні зв’язки розривалися, окремі люди втрачали індивідуальність; особистий статус людини формувався на фоні соціальної групи. Теорія описувала такий стан речей як суспільну патологію та розглядала взаємодію різних соціальних інститутів. ЗМІ виявилися інтегрованими у кожен із них, а тому й здійснювали найбільший вплив на політичні рішення чи суспільну думку. Гассет називав це «кризою європейських культур». Його теорія лягла в основу більшості наступних соціологічних досліджень тоталітарних режимів, бо багато з них будувались на основі теоретичної схеми масового суспільства, яка представлена у Гассета; нею соціологи намагалися пояснити розвиток фашизму та появу Третього Рейху. «Маса» – це соціальна структура, у якій людина нівелюється і стає безликим елементом, а для тоталітарних режимів саме така суспільна модель і була найбільш зручною. Таким чином, масове виробництво та споживання + засоби масової комунікації = процес становлення однорідності суспільства. У цьому полягала одна із основних тез теорії: масові медіа стали  пріоритетним інструментом маніпуляції людьми, бо пропонували свою точку зору на світ або ж псевдо середовище. Теорія почала втрачати популярність у 1960-х, одночасно зі зменшенням загрози тоталітаризму і поширенням теорії обмежених ефектів (вона каже, що медіа рідко викликають значні і довгострокові зміни у свідомості людей).