Трикутник мовної ситуації
Якщо максимально спростити, то мовна ситуація – це співвідношення мов (різновидів мови/мов) та особливості їхнього використання в тій чи іншій місцевості/країні. Оскільки оцінкою мовної ситуації займаються не тільки філологи та соціологи, але і суб’єктивні мовці, то часто трапляються кардинально різні бачення. А якщо, як у випадку України, мовне питання сильно заполітизоване, то це ще більше ускладнює загальну картину.
Бачення мовної ситуації, отже, найчастіше нагадує трикутник із трьома різними сприйняттями: стереотипним, науковим і об’єктивною реальністю. В ідеалі наукове бачення має бути дуже близьким до об’єктивної реальності, а стереотипне – не сильно від них віддалене, але в нашому випадку ці три точки формують чималенький трикутник. Далі розглянемо, чому і як так трапилося.
На формування стереотипного сприйняття мовної ситуації в Україні впливає відразу кілька факторів: по-перше, мовна ситуація в нас об’єктивно доволі неоднорідна (у країні існують дві великі групи, що послуговуються українською і російською, а також чимало мовних меншин: угорська, румунська, кримсько-татарська, болгарська, ромська і т.д.); по-друге, сама українська мова доволі різноманітна, з великою палітрою діалектів, носіям яких часто важко зрозуміти одне одного; по-третє, існує фактор стигматизованого суржику, тобто хаотичної мішанини української та російської, але провести чітку межу між ним і діалектами зі спільними мовними одиницями російської і української дуже важко; по-четверте, стереотипність мовної ситуації – це один із ключових інструментів російської пропаганди, яка намагається розколоти українське суспільство і працює в цьому напрямі послідовно і роками. Як наслідок, з’являється ось така карта.
Це фейк російської пропаганди, запущений ще у 2014 році. Київський національний лінгвістичний університет тут, насправді, непричетний, – його назвою просто прикрили фальшивку, але сама вона доволі показова, і має адептів не тільки серед росіян, але і серед українців. Що тут не так?
- Те, що тут показано як ареал української мови – насправді, ареал західнополіського, наддністрянського, частин волинського, бойківського та гуцульського діалектів, які, насправді, не дуже близькі до літературного стандарту української. Це стереотип «на Заході говорять чистою українською мовою», хоча, насправді, не дуже «чистою», і не тільки на Заході.
- Русинської мови не існує, на Закарпатті є частини бойківського та гуцульського, а також середньозакарпатський діалект. Межі цих говорів не збігаються з адміністративними кордонами області. Так, у них є специфічні фонетичні явища і багато запозичень з угорської, румунської, німецької, тому вони дещо екзотичні для українців з інших регіонів, але це діалекти української мови.
- Суржик не має специфічного ареалу поширення. Там, де він позначений на карті, насправді, домінують середньополіський, східнополіський, волинський, наддніпрянський та подільський діалекти української мови.
- Станом на 2009 рік ареал російської мови переважно зводився до великих міст на Півдні та Сході та найбільше концентрувався в Криму, на Донбасі (південь Луганщини, південь Донеччини) та на півдні Запоріжжя. На карті він значно перебільшений.
Тепер розглянемо наукове сприйняття мовної ситуації. Ось погляд статистики, тобто перепису населення 2001 року.
Ця карта також викривлює мовну ситуацію.
- По-перше, з 2001 року минуло 23 роки, у нас 10 років триває війна, окупація й активні міграційні процеси, але свіжіших даних нема, і це велика проблема.
- По-друге, під час перепису в населення питали про рідну мову, а не про мову спілкування на роботі/у публічному просторі/вдома. Відповідь на питання про рідну мову – декларативна, майже світоглядна, але часто не відображає реальної практики. Тому тут ареал російської мови суттєво применшений.
Філологічне бачення мовної ситуації часто зводиться виключно до діалектної перспективи однієї мови, як на карті 3 (Джерело: Енциклопедія «Українська мова». Київ, 2005.)
Тут весь простір розглядається з точки зору ареалів різних діалектів. Ігнорується той факт, що у великих містах мовна ситуація цілком відмінна, існують анклави, де домінують інші мови. Самі ці діалектні дані базуються на експедиціях 1980-х, і їх варто оновити.
Зменшення трикутника сприйняття мовної ситуації в Україні можна досягти таким чином.
- Проведення нового перепису населення з питаннями про ситуативне використання мов (на додачу до питань про рідну мову).
- Створення карти, яка поєднає кількісно-статистичну інформацію про використання різних мов та оновлену інформацію про діалекти української.
- Популяризація оновленого наукового сприйняття мовної ситуації, наближеного до об’єктивного, і спроба нівелювати панівні стереотипи, запущені російською пропагандою та вирощені на власних упередженнях.
*на обкладинці ілюстрація Миколи Коваленка
