Тиха революція

Цим терміном позначають два явища. Перше – поступові «тихі», але ґрунтовні зміни у канадському Квебеку у 1960-х роках (зменшення ролі церкви, поширення і захист французької мови) під керівництвом Жана Лесажа та його Ліберальної партії. Друге, глобальне, виділив політолог Рональд Інґлгарт. У книзі «Тиха революція» 1977 року він описав значний зсув у ціннісних пріоритетах населення розвинених індустріальних суспільств. У наступних працях політолог проілюстрував це явище на прикладі економічно успішних країн, показав перехід до постматеріалістичного світогляду: егалітарних норм, секуляризації, гендерної рівності, толерантності до мігрантів, розлучень, гомосексуальності та абортів. Інґлгарт вважає, що «Тиху революцію» зумовила економічна стабільність та рівність.

Інґлгартівська «Тиха революція» відбулася у сімдесятих – вісімдесятих роках ХХ ст. А що у той час відбувалося у нас? Україна, тоді УРСР, мала не «Тиху революцію», а тоталітарний «брєжнєвський застой», що вилився у «перебудову» і крах імперії. Соціально-економічні процеси по обидва боки «залізної завіси» відбувалися настільки по-різному, що у дев’яності знайти спільний світоглядний постматеріалістичний знаменник було вкрай важко.