Українці та медіа

У березні 2021 року «Детектор медіа» та «Info Sapiens» провели комплексне всеукраїнське дослідження медіаграмотності. Воно охопило всі регіони, крім окупованих, вибірка становила 2000 осіб віком від 18 до 65 років.

У досліджені проаналізували інформаційний кошик, ставлення українців до дезінформації, маніпуляцій, джинси та підрахували загальний індекс медіаграмотності в різних регіонах, соціальних і вікових групах. Цифри доволі цікаві та показові.

Інформаційний кошик

Найпопулярнішими джерелами інформації, без сюрпризів, виявилися представники «великої шестірки» розважальних телеканалів: СТБ, «1+1», «Інтер», «Україна» (57% аудиторії). Із незначним відставанням, на другому місці, соцмережі (50%), далі йдуть друзі (37%), родина (31%), новинні телеканали (28%), інтернет-ресурси (24%), месенджери (19%), суспільні національні або регіональні канали (12%).

Опитування показало, що суспільний мовник досі перебуває на маргінальній позиції. Лише 35% українців знають про існування суспільних ЗМІ; 31% — упевнені, що їх нема, а 35% не змогли однозначно відповісти на це питання.

Інтернет посідає дедалі впевненіші позиції. Ним користуються 85% населення (71% інтенсивно – щодня або майже щодня). Серед пристроїв для доступу до інтернету лідирують смартфони — 81%.

Основні мотиви користування інтернетом: пошук необхідної інформації (74%); новини (61%), соцмережі та месенджери (60%), відеоконтент (56%).

В інтернеті українці значно частіше споживають інформацію, ніж її творять (всього 16%).

Різні елементи інформаційного кошика мають різний рівень довіри. Найбільше довіряють месенджерам (24%), радіо (23%) та друкованим ЗМІ (11%). Максимальний рівень недовіри викликає контент телебачення (10% довіряють / 18% не довіряють).

Як бачимо, роль месенджерів, на кшталт Telegram, суттєво зростає. Вони популярні та мають високу довіру.

Більшості українців не цікаво, хто власник медіа (59%). Найбільше авдиторія поінформована про власників 5 каналу (63%), «1+1» (58 %) та «України» (45%). У випадку «Інтера», «СТБ», ICTV, «112» власників знають менше чверті респондентів.

67% вважають, що медіа працюють в інтересах власників, 8% – в інтересах держави, 8% – в інтересах суспільства.

25% українців вважає, що медіа ніяк на них не впливають, 24% – що впливають суттєво, 36% визнають, що медіа впливають частково.

Дезінформація, маніпуляція, джинса

Показники у цих трьох питаннях доволі близькі. Наявність дезінформації, маніпуляцій та джинси визнає понад половина українців. Від чверті до третини вважають ці питання неактуальними. Близько 10% ніколи про таке не чули, і близько 10% не змогли визначитися.

Ці цифри вказують на високу вразливість українського суспільства до інформаційних операцій.

Тільки 28% українців шукають посилання на першоджерело, 32% визначають достовірність інтуїтивно, а 11% довіряють майже всім повідомленням, поки не побачать спростування. 26% зважають на представленість у матеріалі різних точок зору або наявність фото/відео. 25% схильні довіряти новині, якщо вона не суперечить їхнім уявленням і схожа на правду. Для 23% критерій достовірності – довіра до видання, для 21% — добра репутація або популярність автора.

42% українців ніколи не перевіряють інформацію на достовірність; 31% — не так перевіряють, як шукають повнішу деталізовану інформацію.

Так само майже третина авдиторії перевіряє матеріал на маніпулятивність інтуїтивно. Третина підозрює маніпуляцію, якщо матеріал однобокий. 23% схильні не довіряти новині, якщо в ній замало аргументів, багато кліше та стереотипів.

Тільки у 21% українців надмірна емоційність і відсутність посилань на джерело викличуть підозру в маніпуляції. Упереджені експерти насторожують 13%, викривлення цифр та соцдосліджень 12%, презентація фактів з оцінками 12%, цитати, вирвані з контексту, 12%.

І знову понад третина українців визначає джинсу інтуїтивно; 38% підозрюють замовність, коли в матеріалі однобоко висвітлено персону або товар. 19% аудиторії підозрює джинсу, коли ідентичні повідомлення з’являються в інших ЗМІ.

Індекс медіаграмотності

Індекс медіаграмотності оцінювали за методологією Лена Мастермана у чотирьох категоріях: розуміння (роль, вплив медіа, інституційність, регулювання), використання (інформаційний кошик), цифрова компетентність (вміння користуватися інтернет-джерелами та фільтрувати їх), чутливість до спотвореного медіаконтенту (фейки та маніпуляції). Ці категорії поділено на 42 індикатори. Індекс медіаграмотності має шкалу від 0 до 10, де 1 – це найнижчий рівень, 5 – середній, 10 – найвищий.

Результати досліджень показали, що індекс у 15% українців низький (0-3,3), у 33% – нижчий за середній (3,4 – 4,9), у 44% – вищий за середній (5 – 6,8) і у 8% — високий (6,7-8,5).

Рівень медіаграмотності залежить від статі, віку, рівня освіти, місця проживання та матеріального забезпечення.

Чоловіків із високим індексом удвічі більше, ніж жінок (11% і 6%). Завдяки компетентності у цифрових технологіях наймолодша група (18 – 25 років) значно медіаграмотніша за найстаршу (56 – 65 років) (15% і 2% високого індексу).

Серед опитаних із середньою освітою частка осіб із низьким та нижчим за середній індексом складає 63%, а серед тих, хто має повну/неповну вищу освіту – 30%. Найнижчий рівень у мешканців сіл (18% – низький індекс, 6% – високий), найвищий — у містах із кількістю населення понад 500 тис. (8% – низький індекс, 15% – високий).

Найбільші відмінності в індексі медіаграмотності між особами з різним матеріальним забезпеченням. Серед категорії, яким грошей вистачає лише на їжу, 72% мають низьке та нижче за середнє значення показника. Серед забезпечених таких 33%.

Повний звіт:  

Detector.media [*.pdf]

Проведене дослідження окреслило найвразливіші групи населення. Соціально зумовлені фактори (низька освіченість, поганий матеріальний стан, малий населений пункт) – це серйозні перепони на шляху вирішення цієї проблеми, оскільки медіаграмотність не належить до базових потреб. Саме тому курси з медіагігієни варто інтегрувати у шкільні освітні програми, щоб прищепити необхідні навички, коли в наймолодшого покоління соціальні перепони мінімальні.

Інтернет-сфера, що зараз дуже слабко регулюється, виходить у топ інформаційного кошика. Її нерегульованість і популярність сприяють розквіту недоброякісної інформації, тож вістря медіаосвіти доречно спрямувати саме у цифровому векторі.


Журналіст

Залиште коментар

16 + thirteen =