Вам може здатися дивним моє представлення, але все на світі має своє пояснення. У дитинстві ви, напевно, чули казки про трьох братів, де найстарший метикуватий, середущий – сміливий, а молодший дурненький, але під кінець історії завжди в дамках. У казках багатьох народів світу є цей сюжет із різними варіаціями, але мало хто знає, що ці троє мають ще одного брата – мене, Нестора. Я ніколи не вірив у казки, тому мене і не згадують. І я тут, щоб поділитися з вами своїми знаннями!
У курсі з десяти уроків я розповім вам про інформаційний світ, який дехто сприймає як казковий, а дехто використовує, щоб маніпулювати наївними і недалекоглядними. Ми пройдемося ключовими темами інформаційної гігієни та критичного мислення. У кінці кожного уроку буде коротенький квіз для закріплення матеріалу, а на завершення курсу на вас чекає підсумковий екзамен. Обіцяю, буде цікаво. Гайда?
Урок 1: Що таке інформаційний світ?
Коментар експерта:
“Мислити самостійно – це, ймовірно, найважливіше, чому ми маємо навчитися у наш непростий час. Для того, хто не жив у радянські часи, це здається таким же простим, як вміти дихати. Але те, чим займається авторитаризм – це примушує людину забути, що таке власна думка. Саме тому, поки ви думаєте – ви непереможні. Трагедія починається, коли ви перестаєте думати і починаєте просто вірити в те, що вам подобається, або в те, що подобається тим, хто вами маніпулює. Отже – не бійтеся, думайте, не бійтеся сумніватися, не бійтеся бути собою”.
Віталій Портников, журналіст, публіцист.
Урок 2: Мій профіль – моя фортеця?
Коментар експерта:
“Якщо ви забудете все, що сказано в рамках даного уроку, я дуже прошу вас пам’ятати про ключову роль наших даних у всьому тому, що з нами трапляється в інфопросторі. Новий цифровий світ вибудуваний на них. І їх збирають не тільки і не скільки самі цифрові платформи. Шахраї та маніпулятори сформували цілу індустрію з їхнього збору в обхід соціальних мереж. Так, вони про неї знають. Проте ні, це не їхні продукти.
Ця індустрія часто залишається невидимою для ока користувача. Ба більше, вона вправно маскується під безпечний контент – розваги, гумор, корисні інструменти чи поради. Проте саме з них і починається формування нашого цифрового профілю, а з нього – персоналізація фейків. Так, щоб ми не просто помітили повідомлення шахраїв чи маніпуляторів, а прочитали та відреагували саме так, як потрібно їм.
Шахраї, як і маніпулятори, спочатку вивчають аудиторію. Виявляють легку здобич і тільки тоді беруться до справи. Економлять час і сили.
Тести «Яким ти будеш рушником». Флешмоби «Скопіюй цей текст та зроби свій внесок в інфокампанію боротьби з раком». Повідомлення «Привіт. Ми творимо ланцюжок із 1000 молитов для тих, хто страждає від раку. Помолись та передай це повідомлення ще дев’ятьом друзям. Дай мені знати, якщо ти не можеш зробити це, щоб не розривати ланцюг молитви…». Це все про збір даних.
Варто «не перервати ланцюг» — і шахраї додадуть вас у базу людей, що вірять у будь-що. Тепер ви проходите під грифом «легка здобич». І до вас починають застосовувати перевірені прийоми шахрайства. У вашої бабусі попросять викуп за онука, який нібито зараз у відділку поліції через злочин, але 1000 доларів врятує ситуацію. Комусь надішлють радісне смс про виграш автомобіля.
Хороша новина в тому, що кількість інструментів збору даних невелика. Знаючи та розуміючи принцип їхньої роботи, ви зможете розпізнавати їхній слід, якою б барвистою не була обгортка. Так, це не дасть 100% гарантії, що ви не потрапите на гачок маніпуляторів, проте суттєво зменшить ризики“.
Оксана Мороз, засновниця ініціативи з інфогігієни “Як не стати овочем“, авторка книг.
Коментар експерта:
“Більшість інформації в Інтернеті можна знайти безкоштовно. Але нам доводиться витрачати багато часу, щоб знайти саме потрібну нам інформацію. Щоб не загубитись у морі з цих всіх сайтів і порталів, треба кожному з нас розуміти, як функціонує сучасний Інтернет.
Частина сайтів живуть з реклами та з відвідувачів, що заходять на сайт. Їхнє головне завдання – змусити вас або клікнути на рекламу, або провести на сайті якомога часу за будь-яку ціну. По суті, ви і ваш час – це і є товар. Швидше за все, ви зустрічали такі сайти з гучними заголовками, новинами з одного відео, яке, ясна річ, чомусь видаляють з Інтернету Найгірше у таких сайтах, що вони зроблені дуже професійно і адаптовані під пошукові системи.
Так, пошукові системи не тільки допомагають знайти інформацію, але і можуть привести вас на чергову інформаційну помийку. Результати видачі у Google – це, в першу чергу, результат роботи оптимізаторів сайтів. Google – не панацея, а інструмент, яким треба вміти користуватись. Якщо ви хочете вміти знаходити якісну інформацію, то треба розуміти, як працюють пошукові механізми.
Звісно, можна спробувати користуватись тільки Вікіпедією, але є одне але – її пишуть прості люди зі своїми ідеологічними та життєвими позиціями. Кожна стаття у Вікі – це консенсус редакторів, що погодились на поточну версію статті після тисяч змін та виправлень. Але навіть у такому випадку не зайве подивитись на версію статті іноземними мовами.
Отже, як навчитись плавати в океані інформації? Для цього вам потрібно скептично ставитись до всієї інформації та почати ставити собі запитання – чому я бачу цей сайт, як я на нього потрапив, чи написане є правдою, і як можна підтвердити написане? Звучить дещо параноїдально? Насправді, все значно легше, якщо вміти користуватись пошуковиком та «вгадувати» патерни сайтів – чи це сайт політичних новин, звичайна інформаційна помийка з купою реклами, просто специфічна журналістська думка чи цілеспрямоване пропагандистське замовлення.
Звучить занадто складно? Влаштовуйтесь зручніше, ми допоможемо вам навчитись зрозуміти, як працює сучасний інформаційний світ, і як у ньому не загубитись”.
Антон Павлушко, журналіст та OSINT-експерт міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm.
Коментар експерта:
“Критичне мислення – це важлива компетенція особи. Компетенція – це поєднання знань, навичок, світогляду тощо. Людина, яка здатна критично мислити в певній темі, буде здатна обрати оптимальне рішення, укласти найбільш вдалу угоду, зробити найбільш вигідну інвестицію, ухвалити важливе рішення щодо здоров’я, мінімізувати ризики в складній ситуації і ще багато чого корисного.
Тобто критичне мислення дозволяє діяти якомога краще.
Однією із важливих навичок, без якої неможливо уявити критичне мислення, є перевірка інформації. У сьогоднішньому масштабному потоці контенту ця навичка стає дедалі необхіднішою.
По-перше, спробуйте оцінити текст/відео/допис на предмет можливої маніпуляції. Чи схиляє вас автор до якої конкретної думки? Чи підтверджує він чимось свої тези? Оперує аргументами чи емоціями? Якщо вас щось занепокоїло, вмикайте скептичний режим і ретельно перевірте інформацію.
Але! Фейком може виявитися і та інформація, з якою ви загалом згодні. Ви просто могли її чути протягом усього життя і навіть не замислюватися про те, що це неправда. Тому не бійтеся засумніватися у своїх переконаннях і перевірити їх.
По-друге, зробіть усі ті дії, які можна зустріти в кожному посібнику з інформаційної грамотності: з’ясуйте, що є першоджерелом інформації, перевірте її з декількох джерел (передруки матеріалу у різних ЗМІ не є різними джерелами), проаналізуйте редакційну політику конкретного, ознайомившись з різними матеріалами. Це допоможе зрозуміти вам, чи тяжіє видання до якихось маніпуляцій та чи є воно заангажованим.
Але головне моя порада щодо інформаційної гігієни звучить так: НЕ ПОСПІШАЙТЕ.
Саме поспіх і швидкі рішення, недостатнє занурення в тему, читання лише заголовків, емоційні вчинки тощо – призводить до поширення фейків і засмічення інформаційного простору.
Дайте собі більше часу, не поспішайте з висновками, спокійно все проаналізуйте. Це наблизить вас до критичного сприйняття реальності”.
Артем Албул, автор YouTube-каналу «Клятий раціоналіст»
Коментар експерта:
“Орієнтування у світі інформації я би порівняла з орієнтуванням на місцевості. Це може бути знайомий простір вашого помешкання, менш знайомий, але привітний простір якогось коворкінга зі смузі та печеньками, ще менш знайома – і, можливо, значно менш привітна, вулиця мегаполіса. А може бути ліс або болото, у якому ви застрягли і шукаєте виходу. Тут додається фактор погоди. У грозу чи снігопад тримати правильний напрямок на порядок важче. Без набору важливих навичок обійтися нереально: вміти користуватися картою та компасом, звертати увагу на положення сонця та зірок, розрізняти сигнали про допомогу, розпізнавати природні прикмети. А ще у траві можуть бути пастки, в які можна втрапити ногою.
Якщо не кожен із нас є фанатом екстремальних подорожей, то без інформації не обходиться ніхто. Ми заходимо у соцмережі, дивимося відео, поширюємо меми, читаємо новини. Інакше ми не здатні ухвалити жодного рішення: від того, що одягти, до того, за кого проголосувати на виборах. І якщо не вміємо відрізнити правду від фейку, то зі старту базуємо свої рішення на хиткому фундаменті. Це ніби вирішити, що мох росте з південного (а не північного) боку дерева, вирушити на «південь» і сильно здивуватися, прийшовши не туди.
Часто метою фейків і маніпуляцій якраз і є спрямувати тебе у потрібному (не тобі) напрямку. Цікавий мемчик у месенджері може бути маніпулятивним і формувати у тебе певну потрібну (знову не тобі) думку. Інколи від цих рішень залежить життя – наприклад, коли говоримо про вакцинацію та лікування від коронавірусу.
Як із цим впоратися? Читай урок і рушай у дорогу. Ти отримаєш навички, які дозволять не загубитися і оминути усі пастки. Не оминай матеріалів про критичне мислення на Uchoose, заходь у гості на сайти фактчекерів і неодмінно пройди квізи наприкінці цього уроку. І не забувай застосовувати нові навички до інформації, яку отримуєш. Орієнтуватися навчає не карта, а досвід її використання. На цьому шляху найважливіше – не зупинятися. Винагородою будуть якісні рішення – а, отже, якісне життя”.
Ольга Юркова, журналістка, редакторка, медіатренерка, співзасновниця Stopfake
Коментар експерта:
“Давним-давно, коли ще не було Інтернету, люди вірили, що якщо всім дати доступ до знань – всі стануть розумними.
А от коли Інтернет з’явився, з’ясувалося, що вони помилялися. Бо мало мати доступ до всіх знань у світі – треба ще вміти відфільтровувати, відрізняти, де реальність, а де фантазії, де брехня, а де правда.
Саме це і стало головною навичкою нового часу: вміння фільтрувати, яке дозволить вам не бути ошуканими.
Часто вас хочуть ошукати політики. У боротьбі за голоси та увагу співгромадян вони йдуть найлегшим шляхом: обіцяють прості рішення, тут і зараз, відібрати та поділити. Вони роблять так для того, щоб захопити навіть найдурніших з виборців.
А щоб не бути такими – треба знати, як політики дурять простих людей, до яких психологічних прийомів вдаються. Які обіцянки є реалістичними, а які – просто маніпуляціями. І тоді ви матимете захист, а країна матиме на кого покластися. І, зрештою, політика України перестане мати той жалюгідний вигляд, до якого ми, на жаль, звикли.
Час відвикати.
Тож прошу – не будьте простими людьми, ускладнюйтесь! Вчіть правила інформаційної гігієни, не давайте себе ошукати, робіть своє і наше спільне майбутнє позбавленим дурного популізму”.
Віктор Трегубов, публіцист, член політради партії «Демократична Сокира»
Коментар експерта:
“Світ складний, і що освіченішою є людина, то більше вона розуміє, наскільки складний. Складність світу – це множинність причин і наслідків будь-якої події, будь-якого явища. Просто зараз, коли ви це читаєте, у вашому мозку відбуваються безліч різних операцій, і не факт, що ви їх усі усвідомлюєте. Завтра, коли ви читатимете новини, за кожною новиною стоятиме плетиво різних причин. Знання про події, які відбуваються з нами, – це вміння бачити максимальну повноту різних причин і наслідків. Але для їхнього розуміння потрібна робота, відповідальна робота.
Конспірологія, теорія змови, натомість, намагаються це багатство світу представити як нудну і сіру бідність. Бо теорії змови – це лінощі мислення. Це лінощі дослідження. Бо там, де причин багато, теорія змови завжди вкаже на одну-єдину. Там, де багато гравців, які впливають на хід подій, теорія змови вкаже на одного-єдиного гравця. Там, де наслідки подій непевні, і історія може будь-якої миті повернути в інший бік, конспірологія завжди пропонуватиме остаточне, фінальне пояснення. Бо теорія змови – це звичайні людські лінощі. Прагнення все багатство світу звузити до якогось одного, примітивного, банального пояснення. Конспірологи просто лінуються думати і досліджувати. З ними нудно.
Але це не робить їх менш небезпечними. Бо саме вони стоять за теоріями, які звинувачують в усіх гріхах когось одного, якусь одну групу людей, якесь одне явище. Тому там, де з’являються конспірологи, невдовзі з’являться геноциди, погроми та масові вбивства. Про це треба пам’ятати”.
Володимир Єрмоленко, філософ, лектор і письменник, директор з аналітики «Інтерньюз-Україна»
Коментар експерта:
“На перший погляд, здається, що російські наративи дуже різноманітні та їх дуже багато. Насправді, сила пропаганди – в постійному повторенні. Росія роками повторює одне і те ж. Наприклад, що Україна – неповноцінна держава. Або що Україна – це проєкт австрійського генштабу. Якщо деякі наративи здаються абсолютно безглуздими, це не означає, що вони неефективні. Найшвидше, вони просто розраховані не на вас, а іншу цільову аудиторію. Треба визнати, російська пропагандистська машина дуже майстерно працює з різними аудиторіями і здатна виробляти контент для різних вікових і соціокультурних груп. Деякі наративи «запаковані» в дуже оманливу обгортку. Вони можуть не містити, на перший погляд, нічого антиукраїнського і нічого проросійського, але при цьому сіяти сумнів та недовіру до фундаментальних явищ/цінностей, які наближають Україну до демократичного європейського суспільства. Наприклад, наратив про те, що Європі Україна не потрібна, що Україна кинута напризволяще.
Для себе я виділяю 5 способів уникати російських наративів:
- Ніколи не гуглю російською.
Ця, здавалось би, дрібниця може змінити життя. Виявляється, світ значно більший та цікавіший за межею російського гуглу, просоченого російськими імперськими міфами. Про усі міжнародні події – гуглю англійською, а українські – українською. Особливо це стосується Вікіпедії. Хочете переконатися, яка велика різниця? Просто перевірте статті про Віктора Януковича в російській та українській Вікі.
- Не споживаю російські медіа. Навіть ліберальні.
Вважаєте, що канал «Дождь» і «Медуза» покажуть вам альтернативу російській пропаганді картину світу? У мене для вас погані новини. Ви ніколи не будете знати, до якої межі російські ліберальні медіа інфільтровані кремлівськими агентами впливу. Іноді Кремль бавиться в «суверенну демократію» (за висловом колишнього радника Путіна та ідеолога російсько-української війни) і запускає подібні медіа сам. Думаєте, це все параноя? Тоді як давно ви слухали свого часу найвідоміше «опозиційне» медіа «Ехо Москви»?
Також краще уникати російської soft power.
Поки Росія не поверне Україні наші території, не визнає провину і не понесе відповідальність за усі завдані збитки, ми ризикуємо натрапляти на пропаганду та дезінформацію щоразу, коли цікавимось російським кіно, музикою чи мистецтвом.
- Знаю основні російські наративи та їхніх поширювачів.
Здається, це марудна складна справа? Насправді, ні. Виділіть 15-20 хв і почитайте дослідження на цю тему. На щастя, існують люди, які цю тему досліджують професійно, обробляють великі масиви даних і подають висновки в стислому вигляді. Знаючи основні наративи, ви почнете їх помічати скрізь, і фільтрувати контент стане значно легше.
- Дотримуюсь інформаційної гігієни і не читаю усе без розбору.
Інформації навколо дуже багато. Відкривши одне посилання, гугл буде вам потім показувати схоже за контентом. Інформація буквально вимагає, щоб ви її прочитали/подивились. Це шкідливо. Ми не здатні переробляти такі великі масиви даних в такий короткий час. Ми не можем перевірити усе, що потрапляє нам на очі: хто власник того чи іншого медіа, і чи це медіа, взагалі, а чи сайт-сміттярка, а хто цей журналіст, а чи правда те, що він написав і т. д. Тому найкращий спосіб – вибрати 3-4 надійних авторитетних джерела і брати інформацію звідти.
- Ніколи не беру важливу інформацію із соцмереж.
Соціальні мережі – це не медіа. Якщо ви прочитали свою стрічку фейсбук, це зовсім не означає, що ви знаєте, що сьогодні сталось. Ви знаєте реакції своїх френдів на певні події, але ви не знаєте про самі події. Ці реакції зазвичай емоційно забарвлені. І в цьому криється найбільша небезпека, адже одна з цілей інформаційної війни – спровокувати вас, посіяти якомога сильніші емоції та змусити людей сперечатись навколо базових речей. Якщо ми зайняті тим, що сваримось один з одним, на нас легше напасти. Звідси, ще одне правило – не піддавайтесь емоціям, уникайте репостів, лайків, обурень, поки ви спокійно не розібрались і не ознайомились із ситуацією з усіх боків”.
Любов Цибульська, експертка з гібридних загроз, лекторка, екскерівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
Коментар експерта:
“Нам ще треба вчитися говорити. Нам ще треба вчитися розумно спілкуватися. Людина – це жива істота, яка наділена розумним словом (zoon logon echon), – говорив Арістотель. Але це розумне слово, «логос», не дається нам просто від природи. Воно – наслідок культури, витонченої роботи над собою. В останні десятиліття ми спостерігаємо грандіозну атаку не лише на основи людської культури, а й на людський розум. Скрізь нам говорять, що суть людини – це пристрасті, емоції, інстинкти, її тваринність, її імпульси. Люди люблять демонструвати витонченість своєї жорстокості та тваринності. Але окрім цієї тваринності, в нас є щось інше – ми logon echon, вміємо говорити розумно. І від цієї атаки на розум і логос ми маємо сьогодні захищатися – бо завжди в людській історії ці атаки, зрештою, приводили до катастроф. Тому так, треба вчитися говорити розумно. Шукати аргументи. Не маніпулювати. Не ображати, не переходити на особистості, не підміняти поняття. Уникати анонімних воєн у соцмережах. Стримувати свої жорстокі інстинкти. Говорити розумно – це складно. Але це робить нас людьми“.
Володимир Єрмоленко, філософ, лектор і письменник, директор з аналітики «Інтерньюз-Україна»
Коментар експерта:
“Швидко розвинути у себе критичне мислення не вдасться. Ця навичка може покращуватися ціле життя. Як ви дізнаєтеся у цьому уроці, критичне мислення – це складна навичка. Але на якому б рівні ви зараз не були, практика гарантовано зробить вас кращим критичним мислителем. Тож усе у ваших руках!
Як на мене, основний інструмент швидкого покращення критичного мислення – вміння ставити запитання. В уроці ви знайдете стандарти якісного критичного мислення: ясність, точність, чіткість тощо. Тож використовуйте запитання! Покращуйте інформацію, яку ви споживаєте, за цими стандартами. Наприклад, аби покращити чіткість інформації, запитайте: «Скільки саме…?». Аби покращити ширину, запитайте: «Які ще погляди існують на цю проблему?».
Запитання зазвичай передбачають, що існує розмова. Тож практикуйте критичне мислення у діалозі з іншими. Так завжди легше уникнути помилок у мисленні. Помилки іншого більш видимі, ніж свої. Але при цьому не варто забувати про культуру діалогу та ввічливість.
А якщо є бажання мислити критично наодинці, то спробуйте мислити письмово. Коли ви будете перечитувати свої думки, то зможете оцінювати їх більш об’єктивно.
Розвиток критичного мислення вимагає часу. Критичне мислення забирає багато енергії. Тож не забувайте стежити за інформаційною дієтою та не споживайте інформацію із підозрілих джерел.
А більше про розвиток критичного мислення ви дізнаєтеся із наступного уроку!”
Іван Полтавець, керуючий партнер Stober, Poltavets & Associates, бізнес-тренер.