Правильна пропаганда допоможе легалізувати все, що завгодно, – так вважав американський соціолог Овертон. Він описав, як можна змінити ставлення суспільства до речей, що раніше були неприйнятними. «Вікно Овертона» означає, що для кожної проблеми або ідеї існує «вікно можливостей». В межах цього вікна ідею можуть обговорювати, підтримувати, пропагувати, намагатись закріпити законодавчо тощо. Вікно рухають від стадії «немислиме» до «актуального», «того, що активно обговорюється». Овертон вважав, що абсолютно будь-яку ідею можна «насадити» на свідомість суспільства. Але говорити про це можна не лише в негативному контексті: іноді це діє не як переконування суспільства в аморальному, а цілком реальний спосіб пробудити толерантність.

Більшість соціальних рухів та реформ проходять «вікно», аби стати популярними. Право голосу для жінок, представництво різних рас у держорганах, наділення тварин правами – всі ці явища так чи інакше рухалися крізь нього. Ідеї, які раніше вважалися радикальними, стали нормальним станом речей, і навпаки – те, що колись було мейнстрімом, зараз суспільство відмовляється приймати. Овертон вважав, що для змін потрібен радикальний зсув. Тобто, якщо людина хоче встановити справедливість для тварин по всьому світу, то ефективніше буде вимагати практично неможливого (наприклад, юридичних прав для комах), аніж чогось банального (як от більш людяних умов для худоби на фермах). У політичної еліти «запустити вікно Овертона» означає переконати інших, що їхня ідея – канонічно правильна. Для цього витрачають мільйони на підтримку мейнстрімних медіа, підкуп чиновників, купівлю медіа кампаній, пропаганду у сфері розваг. Запуск «вікна Овертона» складається із кількох етапів: спочатку треба зняти табу – розповісти суспільству, що певне явище існує. Згодом з’являються групи радикалів, які поширюють одну й ту ж ідею (хоча їх все ще вважають безумцями). Суспільство звикає до певної теми, більше довіряє новим дослідженням цього явища, і, зрештою, консерваторів починають вважати ретардами. «Вікно» зачиняється.