Вулиця Романа Ратушного
Вулиця, що починається коло Солом’янського ринку столиці і попід однойменним ландшафтним парком тягнеться майже до Батиєвої гори, ще недавно називалася Волгоградською – на честь російського Волгограда (раніше Царицин та Сталінград). Така назва серед давніх київських урочищ мала підкреслювати спільність простору від Києва до Волги. “Братськими” топонімами досі, на жаль, всіяна вся Україна, але Волгоград – особливо небезпечний випадок. Його воєнний ореол, пов’язаний із м’ясорубкою Сталінградської битви і цілковитим знеціненням людського життя – це один зі стовпів радянської та нинішньої російської пропаганди. Саме тому страшну “Родіну-Мать” над Волгою, яка кличе гарматне м’ясо на смерть, нещодавно відвідав Путін, намагаючись підняти росіян на ще жорстокішу війну проти України апеляціями до “героїчного” минулого дідів.
Через зазомбовану такою пропагандою орду гинуть найкращі українці, як-от Роман Ратушний, чиїм іменем тепер названа згадана київська вулиця. Країна дізналася про нього, коли він кинув виклик “усесильним” столичним забудовникам, боронячи Протасів Яр, і переміг їх. Перед тим Роман уже був активним учасником Революції Гідності. Після лютневого вторгнення він пішов добровольцем на війну, де героїчно загинув менше, ніж за місяць до 25-ліття. Війна – це не лише про те, що стаються жахливі речі, а і про те, як багато хорошого вже не станеться. Яке майбутнє ми втратили – можна зрозуміти із заповіту Ратушного. Роман залишив гроші “Історичній правді”, “Новинарні”, Будинку-музею Шевченка та Національній капелі бандуристів ім. Майбороди. Після загибелі відомого киянина історик Вахтанг Кіпіані сказав: “Роман Ратушний був моєю персональною надією на зміни в місті і країні. Русскіє вбили цю надію.” Цим матеріалом ми започатковуємо рубрику “Деколонізація”, в якій розповідатимемо про перейменовані села, вулиці, площі та інші об’єкти, аби росіянам все ж не вдалося вбити наші надії, аби наблизити мрії Романа Ратушного та інших патріотів, аби Україна перемогла у цій війні за право бути і бути собою.
