Чи може бути боротьба з корупцією централізованою? Два роки українські чиновники сумнівалися. Нарешті, 5 вересня розпочалася робота Вищого антикорупційного суду країни. У 2017 році про це почали активно говорити, у 2018 ВРУ ухвалила потрібний закон, а навесні 2019 вже завершився відбір суддів. Призначав їх ще Порошенко, а от запускати суд випало Зеленському. До першої інстанції Вищого антикорупційного суду увійшло 27 суддів, до апеляційної палати – 11; головою ж стала Олена Тарасевич. До ВАС повинні спрямувати близько 200 корупційних справ, які розслідувало НАБУ, а ще – понад 3000 від інших правоохоронних органів. Президент обіцяє, що «топ-корупціонери дійсно будуть покарані», але виникає питання – чи зможуть 38 суддів дати раду такій кількості «факапів» українських корупціонерів?

Для чого Україні такий орган? По-перше, це замикаюча ланка у цілісній системі антикорупційного правосуддя (Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП). Разом – це цілісна система антикорупційного правосуддя. У першому органі працюють детективи, які починають розслідування проти підозрюваних у корупції. САП же за цим процесом наглядає і представляє обвинувачення у суді. Але і бюро, і прокуратура – це органи досудового розслідування, які не можуть ухвалювати рішення про покарання чи вилучати майно. А от ВАС тепер саме на це уповноважений. Друга причина – це гроші. Створення ВАС – ключова вимога МВФ для надання нам кредиту у 1,9 мільярдів доларів та 1 мільярд євро фінансової допомоги від Євросоюзу. По-третє, це – імідж. Створення ВАС вимагали члени «Великої сімки», США та МВФ – ключові партнери України в протистоянні російській агресії. Ігнорувати вимоги західних партнерів нам невигідно: є ризик втратити їхню довіру і набути статусу держави, яка відмовляється від допомоги, коли її відкрито пропонують.