Як повномасштабна війна змінила мовну поведінку українців. Частина 1: загальні результати

На початку року ми опублікували матеріал, у якому наводили дані репрезентативного дослідження КМІС про те, що близько 10-20% українців змінили свою мовну поведінку на більш проукраїнську після повномасштабного вторгнення. У рамках загальної мовної ситуації країни, яка змінюється повільно, протягом кількох поколінь – це надзвичайно швидка і кардинальна зміна.

Щоб детальніше дослідити ці процеси у серпні 2023 року, ми провели власне добровільне анкетування. Воно не є репрезентативним, однак гарно ілюструє тенденції і закономірності. У ньому взяли участь 1520 респондентів з усієї країни віком від 13 до 66+ років. Питання стосувалися окреслення власної мовної поведінки респондентів, особливості перемикання кодів (переходів з української на російську і навпаки), ситуативного використання російської та споживання російськомовного контенту до і після вторгнення. Респондентів також запитували про причини зміни мовної поведінки, наявність труднощів і реакцію оточення.  

На першій схемі показано, як респонденти визначали свою мовну поведінку до і після вторгнення, а також якого саме варіанту мовної поведінки вони прагнуть у майбутньому.

 

1.     Серед учасників дослідження після широкомасштабного вторгнення спостерігалося збільшення використання української мови на 31%, при цьому двомовність із переважанням української зросла на 24%. Одночасно відбулося зменшення групи двомовності із переважанням російської на 36%, а також повної російськомовності на 18%.
2.     Найбільш популярною бажаною мовною поведінкою у майбутньому стала повна українськомовність. Навіть ті, хто зараз використовує двомовність із переважанням української, не виражають бажання зберігати таку практику.

Люди змінювали свою мовну поведінку по-різному.  Хтось переходив із повної російськомовності на повну українськомовність, Хтось із двомовності з переважанням російської на двомовність із переважанням української і т.д. На наступній схемі показано, які саме варіанти переходів були найпопулярніші:

1.     Ті, хто були повністю україномовними до війни, залишилися такими й після вторгнення.
2.     Серед тих, хто раніше практикував двомовність із переважанням української мови, лише 23% зберегли таку мовну поведінку, а інші перейшли на повну українськомовність.
3.     Група, яка використовувала дві мови порівну, розділилася майже порівну між повною українськомовністю і двомовністю з переважанням української (лише 7% зберегли старий варіант мовної поведінки після вторгнення).
4.     Група двомовності з переважанням російської мови найбільше перейшла на двомовність із переважанням української (52%), повну українськомовність (27%) і двомовність із використанням обох мов порівну (17%). Лише 4% залишилися при двомовності з переважанням російської.
5.     Адепти повної російськомовності переважно перейшли на інші варіанти двомовності, основний з яких – двомовність із переважанням української мови.

У питанні перемикання з російської на українську або навпаки також відбулися суттєві зміни. В анкеті були такі варіанти відповіді: «постійно говорю українською, навіть із російськомовними»; «переважно говорю українською, але переходжу з російськомовними на російську»; «переважно говорю російською, але переходжу з українськомовними на українську» та «постійно говорю російською, навіть з україномовними». Результати показано на наступній схемі:

 

  

Українськомовність без переходу на російську зросла на 42%, а російськомовність із переходом на українську впала на 37%, російськомовність без переходу зменшилася на 12%. Тут також цікаво дослідити перетікання між групами різних моделей перемикання. Результат на наступній схемі:

Тут перетікання подібні до того, як це сталося з суб’єктивним окресленням мовної поведінки:

1.     Українськомовні без переходу на російську повністю зберегли свою модель після вторгнення.
2.     У групі українськомовних із переходом 82% перейшло в українськомовність без переходу на російську, а 17% не змінили модель.
3.     Із групи російськомовних із переходом на українську найбільше (42%) перейшло в групу українськомовних із переходом на російську, а 38% – у групу українськомовних без переходу на російську, і 20% зберегло свою модель із часів до вторгнення.
4.     Із групи російськомовних без переходу на українську 36% перейшло в групу українськомовних без переходу на російську, 35% – у групу російськомовних із переходом на українську, і 21% у групу українськомовних із переходом; 8% – зберегли російськомовність без переходу на українську.

Ці цифри свідчать про те, що мовну поведінку змінюють не тільки за логічною поступово моделлю «російськомовність – двомовність – українськомовність», але також за більш кардинальним сценарієм – з повної російськомовності на повну українськомовність. 

На наступній схемі показано, у яких ситуаціях респонденти використовували російську до і після повномасштабного вторгнення.

 

1.     До вторгнення російська домінувала у спілкуванні з друзями, під час роботи, з партнером/кою (чоловіком/дружиною/дівчиною/хлопцем), з батьками, у публічному просторі та з незнайомцями.
2.     Після вторгнення використання російської суттєво зменшилося у всіх ситуаціях. Зараз російську найчастіше використовують у спілкуванні з батьками, друзями, партнером/кою.

Це доволі показові результати. Вони свідчать про те, що до вторгнення російська мала надзвичайно високий престиж, а отже, дуже часто використовувалася під час роботи і з друзями – навіть тими, для кого вона не була рідною (бо з батьками нею говорили на 11% менше, ніж із друзями). А після вторгнення найважче відмовитися від російської саме з батьками, бо тут історія спілкування найдовша, домінує звичка і, можливо, небажання батьків змінювати усталений спосіб спілкування.

На наступній схемі показано, як змінилося споживання російськомовного контенту після вторгнення.

 

 

1.     До 2022 року найпопулярнішим російськомовним контентом серед респондентів був український російськомовний YouTube і блогери, українська російськомовна музика, російський YouTube і блогери, українські російськомовні фільми, шоу і серіали та російська музика і література.
2.     Після вторгнення споживання всього російськомовного контенту різко впало. Певний рівень популярності зберегли тільки український російськомовний YouTube і блогери. Ступінь відмови від російськомовного контенту також доволі високий. Він зріс на 51%.

Оточення по-різному реагувало на зміну мовної поведінки респондентів. Результати в наступній таблиці:

Реакція оточення на зміну мовної поведінки респондентів
Реакція	%
Повністю позитивно	59,3
Переважно позитивно, але декому не сподобалось	23
Нейтрально	16,8
Переважно негативно, але декому сподобалось	1
Повністю негативно	0

 

Домінувала повністю позитивна реакція, хоча нерідко траплялися й одиничні негативні реакції. Досить часто оточення реагувало нейтрально, повністю негативних реакцій не було.  

20% респондентів зазначили, що після вторгнення в них бували повернення до мовної поведінки з часів до вторгнення. Це явище доволі симптоматичне, оскільки для зміни мовної поведінки потрібно чимало зусиль. Повномасштабне вторгнення стало суттєвим стрес-фактором, що спонукав до дій, але з поступовою адаптацією до нових реалій певна кількість людей повернулася до мовної поведінки з часів до вторгнення – хтось епізодично, а хтось повністю. Це явище потребує додаткових детальних досліджень.

Майже 40% респондентів вказали, що зіткнулися з труднощами при зміні мовної поведінки. Це також доволі високий показник, але він цілком логічний. Труднощі бували як лінгвістичними, так і позамовними.

У наступних частинах ми покажемо, як відрізнялися процеси зміни мовної поведінки у різних соціальних групах, розглянемо фактори, що впливали на ймовірність зміни мовної поведінки, а також труднощі, що виникали в респондентів. 

Написано у співавторстві з аналітиком Олександром Ровняком