Окрім залежності, мінус у тому, що ми можемо клікнути на щось нехороше. На таке, що мама в дитинстві не радила піднімати з підлоги і чіпати руками. На фейк! Батьки навчили нас мити руки, не їсти зі смітника чи з підлоги, а от не клікати на нехороше – не навчили. Адже за їхніх часів просто не було такого виміру життя як кіберпростір. Але тепер інформаційний простір – частина реальності. Тож доводиться вчитися самим, засвоювати навички медіаграмотності та критичного мислення у дорослому віці. 

Ну, натиснув я на фейк і що? У чому проблема?

Зрозумів, що це фейк і пішов далі. Але не так все просто. Інформація з фейку інсталюється в мозку і може бути застосована мозком автоматично у найнепередбачуваніший момент. Навіть якщо у момент прочитання новини ви зрозуміли, що це фейк, то це розуміння може скоро забутися. А от сама новина залишиться. І слушної миті спрацює, як міна сповільненої дії. Якщо запустити соціальну рекламу «щеплення не веде до аутизму», то мозок запам’ятає лише зв’язку «щеплення-аутизм» і забуде маркер «зв’язок відсутній». Те саме може статися із фейком. Ви зрозуміли, що це фейк, але з часом контент фейку залишиться в пам’яті, а от маркер «фейк» може і забутися. Отож, коли сусідка розкаже страшну історію, – людина згадає: так, так, я щось таке чула!

Тож краще вчитися знешкоджувати фейки ще до того, як вони зіштовхнуться із вашою свідомістю. Необхідно вибудовувати свій інформаційний простір так, щоб фейки туди просто не потрапляли, укріплювати власний інформаційний бар’єр. Не вся інформація корисна і не варто шкодувати, якщо ви втратите змогу входити із якоюсь інформацією в контакт взагалі. Не варто переоцінювати свої можливості зі знешкодження фейків. Ми ж не їмо зі смітника в надії на свій розвинутий імунітет?

Ну добре, із кліком на фейк розібралися. Але ж рука тягнеться натиснути і на Share.

Це все одно, що взяти їжу, яку ви знайшли на тротуарі і пригостити нею своїх родичів та друзів. Жах! Але на фейки такої реакції чомусь немає. А варто завести, адже відраза до шкідливої їжі допомагає нам виживати. Таку саму відразу варто культивувати і до фейків, і до тих, хто їх активно поширює. Якщо хтось із ваших близьких розшарив фейк, варто вказати на це, поцікавитися про причини такого вчинку. Може, людина просто не розуміє, як виявляти фейки, і чому їх не варто поширювати. Також варто відкрито висловити свою власну думку щодо теми фейку. Це допомагає мозку запам’ятати, що фейк це фейк і утвердитися у правильному погляді на реальність. Все це треба робити коректно, поважаючи почуття інших. 

Але що робити, коли ви бачите, що ваш близький або знайомий невгамовно продовжує ширити фейки? Ну, тут доведеться йти на радикальні заходи. Ні слова про відфрендження. А от заанфоловити доведеться. Коли постане питання: «А чому ти не лайкаєш мої пости?» – доведеться зізнатися і сказати, що ви не можете допускати фейки у свою стрічку. Це про близьких та друзів. Про інфоресурси, які ширять фейки, взагалі не йдеться: 2 фейки – і в бан. Таким чином ви вибудовуватимете захисний інформаційний фільтр, який берегтиме вас від інформаційного отруєння, від інфоксикації.