Життя культур

Коли людина народжується і освоює першу (рідну) культуру – то це називається інкультурацією. Коли людина уже освоїла рідну культуру, але потім починає опановувати ще одну, не відмовляючись від рідної, то такий процес називають акультурацією (буває добровільною, якщо людина сама прагне нового, або примусовою в умовах завоювання та колонізацій). Коли людина вирішує позбутися однієї з культур (відмовитися від культурних практик, мови, звичаїв), то відбувається декультурація. І коли більшість носіїв однієї культури вливаються (добровільно або примусово) в іншу, то це називають транскультурацією (термін кубинського антрополога Фернандо Ортіса). Транскультурація може призвести до творення нової гібридної культури (неокультурація).

Усі перераховані процеси не є стовідсотково незворотніми. Малопопулярну культуру можна заново відновити завдяки рекультурації на декультурованому ґрунті. Саме тому після радянського періоду, що призвів до потужної транскультурації та неокультурації (творення так званої радянської людини), нам доводиться проводити рекультурацію української культури в Україні (декомунізація – це один з проявів). А ще у житті культур важливу роль відіграє кожен окремий носій. Вдало інкультурована особа навіть після акультурації не захоче позбутися рідної культури і брати участь у транскультурації.