Екосистема російської пропаганди

Російська пропаганда – надзвичайно розбудована, структурована й обширна. Але, як і кожна система, вона діє за певними алгоритмами, які можна виявити і описати. Саме таке дослідження провели «Communication Analysis Team – Ukraine» на замовлення CRDF Global. Вони детально проаналізували 6 тем, які Росія ґрунтовно розпрацьовувала у своїх наративах:

– заперечення злочинів росіян у Бучі;

– дегуманізація українських біженців та внутрішньо-переміщених осіб;

– продаж українських дітей педофілам і трансплантологам;

– знищення західної зброї в Україні;

– перепродаж українцями зброї, яка надходить від союзників;

– хвороба президента України Володимира Зеленського.

Дослідники проаналізували, де і як росіяни поширювали інформацію, яких спікерів залучали (російських, українських, закордонних), чи використовували ботів (і як саме), які при цьому залучали аргументи і на які емоції били.

Ось такі закономірності помітили дослідники:

– Підбір спікерів, залежно від якості інформації.  В екосистемі російської пропаганди є топ-чиновники з верхівки влади та армії, так звані журналісти та воєнкори, закордонні нібито незаангажовані експерти (насправді, афілійовані з Кремлем), анонімні телеграм-канали. Найбільш фейкові вкиди роблять за допомогою останніх. Інформацію, яка стосується  бойових дій, спочатку оприлюднюють «воєнкори», а потім армійські чиновники. Топ російської влади висловлюється тільки щодо найрезонансніших інфо-приводів, у них найбільше охоплення. Закордонні «експерти» залучаються під час спланованих і ретельно продуманих інформаційних кампаній.

– Найпоширеніші інструменти – це інформаційний хаос і змішування правди і брехні. Коли стається якась резонансна подія, то кремлівська машина пропаганди починає вкидувати відразу кілька версій події, які можуть суперечити одна одній. Мета – заплутати авдиторію. Потім росіяни вдаються до спланованої інформаційної кампанії. Пропаганда рідко вдається до цілковитої брехні, як правило, використовується змішування правди (вирваної з контексту) з маніпуляціями і вигадками.

– На початку вторгнення основним рупором Кремля був YouTube, зараз Telegram. До блокування сторінок пропагандистів у YouTube вони мали величезне охоплення, потім росіяни вдалися до гібридного поширення інформації іншими каналами.

– Ботів використовують, як правило, для репостів. Вони дедалі рідше залишають коментарі. Жіночих ботів частіше використовують для емоційних вкидів, чоловічих для просування «інсайдів» та «аналітики». Ботів використовують у тих самих країнах, де задіюють лідерів думок. Але частина кампаній здійснюється взагалі без ботів.

– Пропаганда побудована більшою мірою на негативних емоціях (гнів, зневага, відраза, тривога і страх). Позитивні використовують, якщо йдеться про успіхи російської армії.

– Висловлювання західних спікерів залучають, якщо їх можна вирвати з контексту, або якщо вони проросійські (від дружніх Кремлю політиків).

– В Україні росіяни спираються на анонімні телеграм-канали.

Ось загальний опис кампанії щодо звірств у Бучі:

«Російська кампанія […] мала дві частини з двома окремими стратегіями. Перша була авральною реакцією на міжнародний скандал і розгорталася всіма доступними засобами. Друга, яка виникла за кілька місяців, була добре підготовленою інформаційною кампанією. Для першої частини атаки було характерним потужне застосування онлайн-інструментів: лідерів думок у Telegram, а також бот-атак через акаунти, що залучили авдиторію на неполітичних темах. Це найдоступніші та  найдешевші інструменти. При цьому, вочевидь, через брак часу, не вигадували окремих меседжів для кожного з цих двох інструментів: бот-кампанії просто посилювали ті самі меседжі, які були внесені в інформаційний простір топ-блогерами. Загалом же, меседжі для цього етапу використовувалися якнайрізноманітніші, включаючи взаємозаперечні. Імовірно, метою було ускладнити підтримку будь-якої з версій, включаючи правдиву. Тези були хаотично аргументовані: використовувалися досить голослівні аргументи, лише частково «підтверджені» змонтованими відеокадрами. Офіційна російська влада намагалася озвучувати відповідні меседжі, перш за все, на міжнародних майданчиках і обрала основною мішенню не Україну, а Захід. Із резонансних виступів лише спіч речниці російського МЗС Марії Захарової був «внутрішньоросійським». Друга частина атаки була значно консервативнішою. Помітно було, що вона готувалася ретельно, і відповідальною за неї був відомий пропагандист Соловйов. Вона фокусувалася довкола виступу французького журналіста Боке, який свідчив про постановочність трагедії в Бучі. Виступ у французькому медіа був дуже активно підхоплений російськими ресурсами Соловйова, однак значно слабше поширений топ-блогерами або бот-мережами. Меседж Боке також був новим: його не використовували під час першої хвилі. Аргументація в цьому випадку була значно ціліснішою і не використовувала суперечностей. Емоційна палітра в обох випадках була монолітною і майже цілком фокусувалася на гніві».

А ось опис, механізму поширення інформації про знищення закордонної техніки, наданої Україні:

«Типова кампанія виглядала так: перші повідомлення про знищену одиницю техніки з’являлися у мережі російських провоєнних телеграм-каналів: непідтверджену інформацію спершу «зливали» на такі неофіційні ресурси. Цей канал комунікації підігрівав інтерес до чергового брифінгу МО РФ, де така інформація, як правило, підтверджувалася. А вже підсумки цих брифінгів додатково популяризувалися через близькі до Міноборони медіа, а також мережею ботоферм. Прикметною є роль т.зв. ліберальних російських медіа, які хоч і намагалися дотримуватися балансу думок, все одно, частіше транслювали російську позицію. Якщо здобуток був особливо іміджевим, його коментував додатково Шойгу, а у винятковому випадку – Путін. Окрім того, за можливості залучалися західні спікери, думки яких поширювалися як на власну, так і на закордонну авдиторію, для якої заяви «своїх» мають виглядати більш авторитетно – їхні заяви поширювалися через Twitter. Власне, увага до різних найменувань техніки пропорційна їхній розкрученості».

Дослідження «Communication Analysis Team – Ukraine» показало багатоплановість та комплексність російської машини пропаганди. Для найбільш ефективного донесення меседжів, їх поширюють різними каналами та різними способами. Масованість поєднується з кастомізацією (*процес адаптації та налаштування продукту під окрему аудиторію, об’єднану певними особливостями – прим.ред.).

Попри детальність і обширність цього дослідження, воно, однак, не охопило кілька важливих інструментів пропаганди, які також активно використовує Кремль, а саме російську популярну культуру (що інтегрує наративи у свій продукт) та РПЦ, що має суттєву мережу впливу. Наприклад, про події в Бучі росіяни зняли фільм «Свідок», а священники РПЦ поширюють російську версію подій.

 


*ілюстрація Олега Грищенка

 

Журналіст

Залиште коментар

12 − 3 =