На світовій популістичній арені вагоме місце посідає і Туреччина. Це країна, де більшість опозиційних медіа навіть взяті під контроль держави (конкретно ті, які пов’язані з критиком уряду, турецьким богословом Гюленом). У Туреччині президент знає, як говорити на захист своєї політики: коли турецька ліра стрімко почала падати, Ердоган бравірував: «Пам’ятайте, у них є долари, а у нас є народ, наше право і Аллах». У тому, що валюта дешевшає, турецька влада бачить міжнародну змову. Ердоган, взагалі, любить робити голосні промови крізь призму релігійного фанатизму і націоналізму. Тим не менше, навіть самі турки вважають, що це риторика для сільської місцевості, і тільки там це працює. Ісламський фанатизм Ердогана особливо недоречний для тих мусульман (або немусульман), які звикли вести бізнес із європейцями. 

Президент агітує турків бойкотувати американські айфони і купувати вітчизняні смартфони Vestel Venus. Це так само їх смішить, бо Ердоган сам є поціновувачем «яблук». Навіть звернення до нації під час спроби державного перевороту він записував на айфон. І свої дрібні «провтики», і глобальні проблеми держави президент вважає провиною США. Навіть турецький CNN кричить про те, як програє Америка, втративши Туреччину. Тільки про ердоганівське адміністрування економіки і його грішки тут говорити не прийнято.