Фінляндія і Швеція вступають в НАТО та інші успіхи російської “спецоперації”

18 травня Фінляндія та Швеція подали офіційну заявку про вступ до НАТО. Раніше ці країни підтримували політику нейтралітету, але на фоні мілітаристських амбіцій Росії вирішили свою думку змінити. У шизофренічній реальності думки російських пропагандистів щодо цього розділилися – хтось із піною коло рота погрожує ядерним ударом, а хтось каже, що для Росії це нічого не означає. Проте за фактом за кілька місяців “спецоперації” сухопутний кордон росія-НАТО збільшився вдвічі – з 1215 до 2600 км.

Як ми пам’ятаємо, “спецоперація йде за планом”, тому є спокуса подивитися на ці успіхи та план детальніше. Враховуючи, що пункт “не допустити розширення НАТО” вже, як бачите, досягнуто.

Отже, що там замислювалося?

1. “Взяти Київ за три дні”.

Минуло вже понад 80 днів. Від окупантів звільнено Київську, Чернігівську та Сумську області, російські війська продовжують вибивати на Харківському напрямку, та й усі інші території ніхто не збирається їм віддавати. Наступ 24 лютого з парадною формою для параду перетворилося на затяжну війну, де загинуло вже майже 28 000 російських військових і розбито купу техніки (яка нагадаємо “не збивається” і “не тоне”). Риторика пропагандистів також змінилася: від хвальби вони перейшли до самогіпнозу, що вони воюють то з британцями, то з усім НАТО, а кілька днів тому з’явилася інформація, що “Росія не капітулюватиме”. Ось такий поворот від параду до капітуляції.

Жовтим на карті показані території, звільнені на 16 травня 2022 року.

2. “Демілітаризація України”.

За цим пунктом, звичайно ж, теж усе “за планом”, особливо з огляду на ленд-ліз і велику допомогу зброєю від усіх наших союзників, яким величезна подяка! Так, Україна дуже багато втрачає у цій війні. І найкращих, і економіку, і робочі місця, і будинки, і нормальне життя мільйонів сімей. Але з початку вторгнення навіть мирне населення вже відрізняє “приліт” від роботи ППО, дізнається на фото NLAW це чи Стінгер, ходить на курси з оборони та медичної допомоги. І це, не кажучи вже про волонтерів, на яких перетворилися десятки тисяч українців.

Мартин Якуб “Герасим утопив Муму, бо поруч не було ЗСУ”

Мартин Якуб “Раскольніков убив бабусю, бо поруч не було ЗСУ”

Мартин Якуб “Аннушка разлила олію, бо поруч не було ЗСУ”

3. “Денаціоналізація та деукраїнізація України”

Теж прорив: навіть поп-музиканти та блогери, які працювали на російську аудиторію, зараз масово переходять на українську мову, а підлітки в Тік-току, який до війни був оплотом російських репчиків, зараз постять патріотичний контент під пісні “Kalush” та нарізки про наших військових. У Києві змінюють назви станцій метро та вулиць, які були названі іменами російських письменників, у багатьох містах знесли пам’ятники Пушкіну, а російськомовні українці проклинають росіян, виходячи з окупації чи сидячи у підвалах під час обстрілів. Настала “деукраїнізація” навпаки і на Заході. Зараз про Україну говорять на всіх великих майданчиках, фестивалях, конкурсах і спортивних заходах. Кілька днів тому на відкритті Каннського фестивалю було пряме включення Зеленського, а українські прем’єри викликають максимальний інтерес. Тим часом російські туристи пишуть на своїх пабліках, як прикинутися українцями за кордоном, щоб до них краще ставилися (спойлер: ніяк, російські звички пам’ятають ще за турецькими готелями).

Максим Паленко

4. “Заміна Зеленського на Януковича”.

Якщо чесно, найсмішніший пункт російського плану. І смішний він не тому, що Зеленський був особливо шанований до війни, а тому що для українців захист їхньої землі ніколи не залежав від президента. Ми вільні люди, ми повалили Януковича на Майдані за мінус 30 під газом та пострілами, а російські великі стратеги думали, що його можна просто так повернути? Так не знати супротивника – у цьому навіть є щось зворушливе. За фактом сьогодні рейтинг Зеленського дуже зріс навіть серед тих, хто не мав до нього жодної симпатії, а у світі Зеленський став одним із найвідоміших і найшанованіших лідерів.

5. “Боротьба з нацизмом в Україні”.

Тут перші “успіхи” почали з’являтися, коли росіяни обвішали себе самих свастиками, змусили своїх дітей ставати літерою Зю, творили і творять страшні звірства на окупованих територіях, викрадають людей, дітей та створюють фільтраційні табори. Вони вигадують собі “нацистів” на Азовсталі і тримали в заручниках та блокаді тисячі мирних жителів та дітей, поки весь світ не побачив, що воїни “Азова” – герої, а нові нацисти – це і є самі росіяни та їхні війська. В Україні зараз міжнародні слідчі збирають докази щодо воєнних злочинів російської армії та російського військового керівництва. США виділили 6 млн на програму Conflict Observatory, яка перевірятиме і документуватиме докази про звірства окупантів. Міністр закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс сказала, що Британія підтримує ідею трибуналу над путіним та іншими лідерами в росії, причетними до воєнних злочинів в Україні. У Вікіпедії з’явилася сторінка про “рашизм”, а у вільному світі заговорили про визнання росії країною-терористом.

   

Андрій Єрмоленко “Тоталітаризм – нічого нового!”

 

Війна в Україні – це страшна війна! Понад 80 днів, які зруйнували багато життів, завдали фізичних та психологічних травм, стали днями втрат і горя для мільйонів українців. Але ми змушені констатувати, що росіяни максимально зазнають поразки по всіх пунктах своїх планів і розрахунків, тому що вільний світ відрізняється від тоталітарного тим, що вільні люди борються за свої ідеали, а не вигадують собі хибних кумирів, хибну історію та хибну ідеологію смерті та жорстокості.

 

---

Автор ExterUA