Функціональний алфавіт

Усі ми звикли до того, що перша буква в алфавіті – А, а остання – Я. Учителі за мого школярства любили осаджувати, коли хтось занадто активно пропонував свої послуги: «Я – остання буква в алфавіті».

Порядок букв ми успадкували зі старослов’янської мови. Кирило і Мефодій спочатку створили глаголицю. Вона виглядала  доволі екзотично (Ⰰ,Ⰲ, Ⰼ, Ⱅ, Ⱌ), але порядок букв був запозичений з греки. У кирилиці (яку, насправді, не Кирило придумав, а його учні) він зберігся. Греки, своєю чергою, порядок букв запозичили у фінікійців, а ті свою систему письма будували на єгипетському матеріалі. Із фінікійського джерела ростуть ноги і в латинки, тому порядок букв у нас не відрізняється кардинально, хоча відмінності, звісно, є.

Ще у давнину наші букви позначали заодно і цифри. Якщо буква виділялася з двох боків крапками і зверху спеціальним знаком (титлом), то це була цифра: .ã. – 1, .в͂. – 2 і т. д.

Зовсім по-іншому усе скалося у санскриті, який не взяв за основу фінікійську писемність. Там у алфавіті спочатку голосні, а потім приголосні.

А тепер уявімо, що ми відійдемо від традиції і розкладемо букви в іншому порядку. Можна їх, звичайно, погрупувати за фонетичними ознаками звуків, які вони позначають: спочатку голосні, потім приголосні. Приголосні можна погрупувати за рядом ознак: дзвінкі і глухі або губні, язикові і глоткові або зімкнені, щілинні і дрижачі. А можна піти іншим шляхом, більш функціональним.

Цілком логічно, що не всі букви у нас використовуються однаково часто. Одні частіше, інші рідше, деякі дуже рідко.

Дослідження частоти вживання букв ведуться уже давно. Із сучасними комп’ютерними алгоритмами їх проводити суттєво легше.

За дослідженням Сушко, Фомичової, Барсукова, найпоширеніший знак української графіки – це пробіл. Він використовується в 1,6 раза частіше, ніж найпоширеніша буква. Так було не завжди, бо у сиву давнину наші предки писали без пробілів.

А от найвживаніша буква в українській мові не А, а О.

Далі я подам усі літери українського алфавіту у порядку вживаності: О, Н, А, И, В, Т, І, Р, Е, С, К, М, У, Д, Л, П, З, Я, Ь, Б, Г, Ч, Х, Ї, Ц, Ш, Й, Ж, Ю, Є, Щ, Ф, Ґ.

Таким чином О та Н посунули А на третє місце, Ь виявився вживанішим за Б та Г. Найменш популярні букви очікувано – Ф та Ґ. Перша – тому що позначає нетиповий для української мови звук і присутня тільки у запозиченнях, а друга – тому що з нею воювали за радянських часів.

Тепер друге питання – як цей функціональний алфавіт читати. З голосними питань нема. А, О, У, Е, І, И.  А от приголосні можна називати по-різному. Скажімо Б – можна читати як бе, ба, бо, бу, бі, би, чи еб, аб, об, уб, іб, иб.  Можна знову глянути на частоту: які поєднання голосних з приголосними у нас найчастіше трапляються. За цитованим дослідженням вони ось такі:

О, На, А, И, оВ, Ти, І, Ро, Е, оС, Ко, Ми, У, оД, Ли, По, оЗ, Я, Ь, оБ, оГ, иЧ, иХ, Ї, Ці, Ши, Й, оЖ, Ю, Є, Що, Фо, оҐ.

Такий алфавіт звучить доволі незвично, однак він на сто відсотків підкріплений частотою вживання.

Зрозуміло, що від усталеного тисячоліттями алфавіту ніхто відмовлятися не буде, але функціональний підхід може стати у пригоді для навчання. Наприклад, з ним легше навчитися читати українською.