Так у світі повелося, що українське суспільство останніх років 20 перебуває у зоні високої турбулентності – нами трясе і кидає у різні боки. Причому причиною потрясінь бувають як зовнішні фактори, так і внутрішні. 

Зовнішні фактори зрозумілі – колишня метрополія відійшла від нокауту і вирішила повернути втрачене – якщо не цілком, то хоча би надійно обгородити у своїй сфері впливу.  

Внутрішні фактори також очевидні. Оскільки імперія у 1991 році розвалилася сама, а не внаслідок нашої боротьби, то у суспільстві не відбулося чіткого і однозначного прощання з нею – частина соціуму (сподіваюся, щоразу менша) прагне повернення у «родную гавань», частині (найбільшій) все одно «ліш би нє било вайни, ми внє палітікі», а частина (сподіваюсь, щоразу більша) усіма методами відтягує нас від Москви.   

Схематично це виглядає як великий маятник, всередині якого велика інертна маса та два пасіонарні табори, що розхитують його у протилежних напрямках, причому з одного боку (у Заліссі) увімкнений великий електромагніт, що притягує маятник, а з іншого (на Євросоюзщині) маятник готові прийняти, але сильно до цього не докладаються.

2004 рік – Помаранчева революція, перемогла проєвропейська частина соціуму, маятник сильно хитнуло у бік Європи. 2010 рік, лідери проєвропейської частини розсварилися, проросійська взяла реванш, Янукович таки став президентом, маятник хитнуло у бік Росії. 2014 рік, Євромайдан, проєвропейська частина з кров’ю хитнула маятник знову до Європи, почалася війна і ще більше крові. І тут настав 2019 рік. Перемогла більшість (ліш би нє била вайни, ми внє палітікі). Як виглядатиме рух маятника далі, поки не цілком зрозуміло, хоча ми бачимо певні тривожні сигнали. 

Траєкторія руху маятника залежить від точки, до якої його підвішено. Якщо вона близько до Росії, то маятник хитатиме більше у її бік, якщо далеко від неї, то при всіх зусиллях він не долітатиме. 

Точку підвішення маятника суспільства визначають економічні зв’язки, енергетична залежність та поле культури. За останні п’ять років зроблено багато, щоб ця точка змістилася на захід, але східні сусіди не збираються вимикати електромагніт. 

Слово «маятник» має багато синонімів в українській мові – маяч, хитун, маховик, вагало. Ми вагаємося, нас хитає. Латинською мовою маятник – це pendulum, і тут напрошується алюзія на пенделі, які отримує суспільство, якщо воно «маячить». 

Далеко не всі суспільства – маятники. Успішні спочатку стають монолітними ядрами (зі спільною візією та вектором руху), а згодом перетворюються у самодостатні суспільства-терези (у яких зберігається баланс-протиборство кількох таборів еліт, як от республіканці-демократи, торі-віґи). Сподіваюся, ми також такими будемо. А поки залишається стежити за маятником і не загіпнотизуватися, бо ми його частина як не як.