У Великій Британії, як і в США, основними гравцями на політичній арені є дві партії: лейбористи та консерватори. І одні, і другі тримають лідерство ще з часів Другої світової війни, хоча безумовну більшість у Парламенті лейбористам вдалося отримати лише двічі (1945, 1966 рр). Її назва говорить сама за себе: Labour Party – то є Робоча партія Великої Британії, очолювана правими реформістами. Протягом історії члени цієї партії прагнули до незалежної класової політики, але якось так вийшло, що «головуючі» з часом почали спиратися на робочу аристократію, тому в період Першої світової партія займала шовіністичні позиції. Сьогодні Лейбористська партія представляє свою політику як «соціалістичну» – так вони підкреслюють важливість наявності в економіці обширного сектору, який контролюється державою, відносно високого рівня оподаткування і державної системи соціального забезпечення. Крім цього, лейбористи – це про 500 млрд інвестицій в енергетику і транспорт, створення Національного та регіональних інвестиційних держбанків, відновлення промисловості, запровадження безкоштовної освіти.

Головою партії з 2015 року є Джеремі Корбін, представник лівого крила, якого ще кілька років тому й уявити не могли на місці кандидата у Прем’єри. Коли лейбористи трохи забуксували через розбрат «у верхах», саме цей літній чоловік, схожий на Обі-Ван Кенобі із Зоряних війн, допоміг їм вийти із паралічу, перетворюючи партію на рух проти неоліберального капіталізму. Пісня Кендріка могла би бути про Корбіна – самі британці називають його humble, на противагу «роботичній» Терезі Мей. До речі, що стосовно Брекзиту? Лейбористи виступили за «настільки м’який вихід із ЄС, наскільки це можливо», тобто зі збереженням тісних зв’язків із Європою, а деякі – навіть за повторний референдум. Лейбористів переважно підтримує молодь (18-24 роки); певно, у Британії що старше населення, то вищий рейтинг у консерваторів.