Народжені упередженими: як утримати об’єктивність

Помаранчеве коло зліва менше, ніж справа? Ви знаєте, що вони однакові, а на вигляд вони все одно різні? Виходить, очам вірити не можна? Вони продовжують брехати навіть тоді, коли розум знає, що вони брешуть! Як не крути, але більшу довіру тут викликає розум. Ми здатні засумніватися в побаченому, зробити виміри та з’ясувати, чи наше перше враження було правильним.

Малюнок 1. Ілюзія Еббінгауза або кола Титченера — оптична ілюзія сприйняття відносних розмірів. Найвідоміша версія цієї ілюзії полягає в тому, що, коли два кола, ідентичні за розмірами, розташовуються поруч, причому навколо одного з них знаходяться кола великого розміру, тоді як інше оточене маленькими колами, перше коло здається меншим за друге. 

 

На прикладі цієї оптичної ілюзії легко зрозуміти, як діють когнітивні упередження під час сприйняття інформації. Від того, що ви знаєте, що вони існують, вони не будуть переставати діяти та спотворювати ваше сприйняття інформації. Як це не дивно, але вчені винайшли вкрай мало стратегій “знешкодження” когнітивних викривлень. 

Існує думка, що вивчення когнітивних упереджень має вести до інтелектуальної скромності і спонукати не довіряти своєму першому враженню, а використовувати інструменти критичного мислення для того, щоб сформувати більш об’єктивну картину. 

Що ж тоді? Не треба вдаватися у вивчення когнітивних упереджень взагалі? Я вважаю, що вивчати їх необхідно принаймні для того, щоб під час сприйняття інформації реагувати на них як на маркери, які спонукатимуть вас увімкнути свідоме сприйняття інформації та перевірити, а чи дійсно вами не маніпулюють, і чи ви сприймаєте ситуацію об’єктивно.

 

Малюнок 2. Когнітивне упередження (іноді “когнітивна ілюзія” або “когнітивне спотворення” — англ. Cognitive bias) — відхилення в судженнях, яке супроводжується можливою нелогічністю в прийнятті висновків про інших людей і ситуації.  

У цій статті я зібрав основні когнітивні упередження, які варто знати та вміти вирізняти.

 

Атмосфера страху

Коли ви стикаєтеся з інформацію — відчуйте свій емоційний стан. Чи не лякає вона вас? Якщо так, знайте, ви вже втратили здатність свідомо сприймати інформацію. 

 

Кожна емоція по-своєму впливає на мислення. Як же впливає на мислення страх?

1) Страх вимикає вищі психологічні функції мозку — починається обробка інформації за допомогою емоцій, а не мислення. При ухваленні рішень це все одно, що вимірювати рівень шуму мікроскопом.

2) Починається посилене сканування навколишнього середовища на ознаки загрози. Плутається обсяг інформації й інформованість, страждає якість бази для ухвалення рішень.

3) Увага надмірно фокусується, що призводить до звуження кількості опцій при ухваленні рішень. Вимикається дослідницька діяльність і креативність.

4) Ігноруються ініціативи через страх ухвалити “неправильне рішення”. Знижується здатність переносити ризик. Ігноруються навіть ті ініціативи, які можуть допомогти адаптації до нових умов.

 

Також загальна установка очікування, що “ось-ось усе повернеться і буде, як раніше”, блокує пошук варіантів адаптації до нової реальності.

Розуміючи, що після сприйняття інформації ви потрапили в атмосферу страху, краще свідомо намагатися нівелювати вплив цього почуття на мислення:

1) Ігнорувати ЗМІ й інші джерела інформації, які роздмухують полум’я емоцій.

2) Уникати панікерів і песимістів.

3) Бути готовим, але не ультрапильним.

4) Свідомо генерувати більше опцій при ухваленні рішень на базі інформації.

5) Дослідити щось нове і проявляти ініціативу.

 

На мій погляд, викривлення мислення через вплив сильних емоції — це причина номер один у топі необ’єктивного сприйняття.

Малюнок 3. Емоція страху спотворює сприйняття інформації та зупиняє критичне мислення. 

Надмірний обсяг інформації

Як бачимо, коли людина підпала під емоцію страху, вона може почати судомно споживати надвелику кількість інформації. Прочитали щось страшне і… ось уже перша ночі, а ви все читаєте якісь “джерела”, щоб “розібратися” і “зрозуміти”.

Але зайва інформація може завдати більше шкоди, ніж реальні події. Починає працювати ілюзія контролю, яка штовхає нас хоч якось вплинути на те, на що впливати ми не можемо. Це виражається в надмірному споживанні інформації, що веде до стресу і, як не дивно, меншої підготовленості до майбутнього, гіршої здатності діяти.

Для ефективних дій достатньо дуже невеликої кількості інформації з 2-3 достовірних джерел. Решту можна сміливо ігнорувати. Отож, коли ви почали дуже багато читати із якоїсь теми, запитайте себе, а чи дійсно це веде до якогось позитивного для вас результату? Чи це просто інстинктивна реакція на страх.

Малюнок 4. Аби знизити страх, можна знизити обсяг інформації. 

В океані чужих думок

Коли ми вже втрапили в атмосферу страху, а потім почали безконтрольно споживати інформацію, зайшовши до соцмережі, ми втрапляємо в океан чужих думок. 

Ви помітили, що люди у соцмережах миттєво стають експертами у вірусах, цінах на нафту, глобальних кризах? Це інстинкт!

Ми відчуваємо потребу швидко сформувати думку для того, щоб діяти під час кризи. Але думки ці неякісні, сформовані з уривків інформації. А якщо ми їх висловлюємо публічно, то ще й наділяємо їх цінністю і намагаємося захистити — адже ці думки допомагають нам вижити! 

Також інстинктивно хочеться розглянути та відреагувати на такі “рятувальні” думки. Особливо, коли їх висловлюють близькі або значимі люди. Але ті, хто практикує критичне мислення, можуть:

а) ігнорувати ці “рятувальні” думки оточуючих і спиратися на авторитетні джерела;

б) легше переглядати свої “рятувальні” думки під впливом нової інформації, підвищуючи свої шанси на більш успішну адаптацію.

Малюнок 5. Особисті думки часто не варті уваги, яку їм приділяють.

Фокусування — коли світу білого не бачиш

Коли ви вже втрапили в океан чужих думок, ви можете стати жертвою ще одного когнітивного упередження — фокусування. 

Ви помічали, що коли стається щось дійсно важливе, усе інше, що було таке важливе ще вчора — немов зникає з екранів та з розмов у соцмережах. Здається, що крім нової події немає нічого на білому світі? Чому так?

Ми потопаємо в інформації про нову тему. А мозку завжди видається, що те, про що він думає зараз, і є єдино важливим.

Це називається ефект фокусування — це когнітивне упередження, яке вивчається в рамках критичного мислення. Немає нічого важливішого в житті, ніж те, про що ви думаєте… поки ви про це думаєте.

Цим ефектом користуються політики, медіа та маркетологи, щоб досягати своїх цілей. Як же нам відновити об’єктивність погляду? Можна згадати, що було найважливішим для вас місяць тому. Два місяці тому. Ці аспекти нашого життя розчинилися? Зникли?

Через ефект фокусування ми перестаємо об’єктивно дивитися на своє життя, яке завжди складається з багатьох різнопланових аспектів. Аби бути вдоволеними, нам потрібно турбуватися і про своє психічне та фізичне здоров’я, про кар’єру, про стосунки, про майбутнє. Якщо ми свідомо дивитимемося на світ трохи ширше — це допомагатиме відновлювати об’єктивність погляду і зберегти врівноваженість.

Малюнок 6. Фокусування на проблемі викривляє об’єктивну картину.

Фреймінг

Упаковка інформації впливає на нас не менше, ніж сама інформація. Вибір слів і способу подачі може значно впливати на наші емоції і рішення. Причому цей вплив нелегко відстежувати.

Коли ви вже налякані, швидко споживаєте великий обсяг інформації на одну тему — атмосферу страху можна підтримувати, використовуючи ефект фреймінгу, ефект “вибору рамки”.

Розглянемо два способи подачі одного і того самого повідомлення:

Варіант номер 1.  20% учнів не впоралися із завданням!

Варіант номер 2. 80% учнів впоралися із завданням!

 

Інформація в цих повідомленнях ідентична. Вони відрізняються лише вибором негативної або позитивної рамки. Вибір рамки задає емоційний тон повідомлення і значно впливає на ухвалення рішень та на оцінку інформації.

Як згадувалося на початку статті, сильні емоції можуть повністю вимикати здатність тверезо мислити. У стані страху і паніки людина не думає сама, а просто шукає того, хто скаже їй, що і як робити.

Тому необхідно звертати увагу на ефект фреймінгу в тих джерелах, якими ви користуєтеся. Уникайте тих джерел, які постійно використовують негативну рамку. Та й постійне використання позитивної рамки теж повинно насторожувати.

Кращими джерелами є ті, котрі уникають прикметників і подають інформацію в більш нейтральному і збалансованому вигляді.

Малюнок 7. Рамка подання інформації задає емоційний фон.

Якорування

Сумно це визнавати, але наша думка залежить від тієї інформації, яку ми бачимо першою.

Це упередження називається ефектом якорування. Їм активно користуються для маніпуляцій.

Як найлегше продати годинника за 2000 доларів? Поставити його поруч із годинником за 12000 доларів. Спрацьовує когнітивне упередження, і 2000 доларів вже не здаються такою великою сумою. Якщо ви бачите в меню гамбургер за 900 гривень, то чізбургер за 300 гривень вже не виглядатиме таким дорогим.

Коли ви працюєте з джерелами інформації, звертайте увагу на ту інформацію, яку вам подають першою. Адже вона впливає на ваше сприйняття.

Малюнок 8. Наше сприйняття залежить від інформації, яку ми бачимо першою.
(Blogs | Market Walk | Knowledge Center – Adroitfinancial.comadroitfinancial.com)

Що ж робити, якщо наше сприйняття настільки вражене когнітивними упередженнями?

Так, когнітивних упереджень багато, вони діють весь час і знижують нашу здатність об’єктивно сприймати те, що відбувається. 

Але для успіху мислення потрібно спочатку вірити в те, що саме воно і допоможе нам досягти результату, допоможе нам впоратися з викликом. У тому числі і з викликом, який ставлять перед нами когнітивні упередження. Сила розуму дозволила людству впоратися з колосальним проблемами в минулому. Ми можемо спиратися на розум, аби досягати бажаних результатів.

Але для цього нам необхідно практикувати інтелектуальну скромність і дисципліну.

Скромність виражається в дозволі собі не знати, не мати думки, помилятися і не боятися цього. Це не комфортно, але це може допомогти уникати негативного впливу когнітивних упереджень. 

Дисципліна виражається, перш за все, в інформаційній дієті — не їсти все, що валяється на підлозі, обмежувати споживання інформації необхідним обсягом, мислити повільно та послідовно.

Мозок еволюціонував, аби виживати, а не для того, щоб сприймати ситуацію об’єктивно. Через це за дефініцією мозок працює “упереджено”. Але він сам і містить здібності, які дозволяють нам за бажання сприймати ситуації такими, як вони є.

---

• Запрошуємо читачів також прочитати цікаву статтю “Теорії змови: абетка здорового скептика” та пограти у першу політичну гру від Uchoose.
• Долучайтеся до наших сторінок у соцмережах Facebook, Twitter та Telegram.