Недооцінка супротивника

Війна будується на прогнозах і оцінках. Саме точне та оптимальне планування – це запорука успіху. На першому етапі широкомасштабного вторгнення росіяни дуже сильно помилилися в оцінці українського опору, і ця помилка коштувала їм величезних втрат. В історії таке не вперше.

Яскравий приклад із часів Другої світової – це битва між японцями та американцями за Перл-Гарбор 7 грудня 1941 року. Внаслідок японської атаки потоплено 4 лінкори, 2 есмінці, 1 мінний загороджувач; інші 4 лінкори, 3 легкі крейсери й 1 есмінець отримали значні пошкодження; знищено 188 літаків, а ще 159 значно пошкоджено. З особового складу 2403 людини загинули і 1178 — поранено. Натомість японці втратили 29 літаків, ще 74 було пошкоджено. Людські втрати – 64 особи (55 льотчиків, 9 підводників).

Успіх японців великою мірою став можливим через американське зверхнє ставлення і недооцінку противника.

У 1939 р. американський військовий оглядач Флетчер Пратт у своїй книзі писав, що японці сміливі, але некомпетентні авіатори, мовляв, їхня раса має певні дефекти, що призводить до міопії, тому вони не можуть добре літати. У березні 1941 року в популярному американському журналі, присвяченому авіації, писали, що про японські літаки відомо мало, бо «японці за природою неоригінальні імітатори… вони усвідомлюють свої невдачі,  тому приховують їх від світу». Ці расистські оцінки бралися до уваги командуванням американської армії. Генерал Макартур, який командував обороною Філіппін, цілком серйозно вважав, що Перл-Гарбор атакували не японські пілоти, а якісь найманці.

Також американські інженери були певні, що Перл-Гарбор захищений від атаки авіаційними торпедами, бо глибина гавані нецілих 14 метрів, і це замало для американських авіаційних торпед, а в японців не можуть бути кращі. Але в японців таки виявилася краща зброя, і вони її активно застосували, а кораблі США не мали протиторпедного захисту.

Росія у двадцятому столітті тричі серйозно недооцінила супротивника. Вперше – під час війни з Японією 1904 – 1905. Тодішня верхівка Російської імперії чекала легкої перемоги, а історик Алєксандр Бенуа так оцінював супротивника: «Эти нахалы япошки, макаки желтомордые, и вдруг полезли на такую махину, как необъятное государство Российское с его более чем стомиллионным населением. У меня и у многих зародилось даже тогда подобие жалости к этим «неосторожным безумцам». Ведь их разобьют в два счёта, ведь от них ничего не останется».

Тільки за перший день війни японці знищили 2 військові російські кораблі, та пошкодили 3 інші. Також ця війна похитнула Російську імперію зсередини і призвела до революції 1905 – 1906 рр.

Другої серйозної недооцінки противника росіяни припустилися в 1939 році під час війни з Фінляндією. Нікіта Хрущов писав у мемуарах: «Достаточно громко сказать, а если не услышат, то выстрелить из пушки, и финны поднимут руки, согласятся с нашими требованиями…»

Війна тривала 105 днів, росіянам не вдалося захопити країну (тільки 10% території), при цьому радянські втрати історики оцінюють від 48 тис. (офіційна цифра) до 134 тис.

Третій прорахунок – це радянське вторгнення в Афганістан. За 10 років регулярній армії так і не вдалося перемогти партизанів.

Недооцінка противника стосується не тільки самого перебігу бойових дій, але і післявоєнного періоду. Тут можна згадати міф про троянського коня. Історики довго шукали підтвердження цієї історії, і, за однією з найвірогідніших версій, ідеться не про дерев’яного коня, а про «коня-човна», так званий гіпос. У ті часи фінікійці використовували кораблі з різьбленою головою коня на носі. За тодішньою традицією після війни сторона, що програла, посилала гіпос із дарами. Саме тому троянці охоче запустили його в місто, не помітивши, що під дарами ховалися греки.

Усі ці історичні приклади вчать нас, що сучасних росіян не варто недооцінювати, навіть на тлі їхніх невдач, побутової антисанітарії та написів «на бирлин» на техніці. Спочатку треба перемогти і уникнути троянських коней.

 

---

*на обкладинці використана ілюстрація Олега Грищенко