Кілька слів про опитування здорової людини і опитування курця

***

ЧОМУ БИТИ ЛЮДЕЙ ПО ГОЛОВІ ЦИФРАМИ ТАК ВИГІДНО

Ніщо не здатне завдати настільки гнітючого удару по свідомості українців, як цифри соціологічних опитувань, у яких начебто більшість хоче примирення з Росією, односторонніх поступок Москві у війні і т. ін. 

Годі писати, що коли поглянути ближче на більшість таких «скандальних» опитувань, вони здебільшого виявляються банальною підробкою: чи то намальованими невідомими соціологічними конторами-одноденками, чи то отриманими у відповідях на очевидно маніпулятивні питання. 

Далі  з «шокуючими даними» відбувається простий процес, який наука називає «клікбейтом», або, простими словами, наживкою для вашого курсора. Недобросовісні засоби масової інформації оформлюють вражаючий  контент у прості, емоційно заряджені заголовки. Мета банальна – аби читач клікнув на «55% українців готові на автономію Донбасу заради миру (дослідження)». 

Чим більше людей перейшло за посиланням – тим більше очей побачили рекламний банер поруч з новиною, і тим більше грошей заробив сайт. Усе просто. Від удару палкою по голові з вашого гаманця випало декілька копійок. Одна бабуся – 20 копійок, 5 бабусь – вже гривня. 

ДЛЯ КОГОСЬ ЗАРОБІТОК, ДЛЯ ІНШИХ – ПСИХОТРОННА ЗБРОЯ

Значно небезпечнішу мету переслідують ті, хто прагне заробити дещо більше, ніж гроші у цій афері. Йдеться про ту саму «руку Кремля», яка гладить вас по спині, поки ви над нею смієтеся. 

Бомбардування свідомості тезами про готовність більшості до капітуляції призводить до страшних наслідків, зокрема, розколу між громадянами України. Частину з них така інформація деморалізує та позбавляє здатності до спротиву інформаційній та військовій агресії Росії. Іншу частину заганяє у добровільне гетто, адже людина, яка повісила на аватар 25% відсотків, добровільно відгородилася від решти 75% уявною стіною. 

Це перший етап російського рефлективного контролю. На наступному етапі застосовуються досить примітивні, але ефективні засоби психологічного впливу, які поступово переконують добровільного мешканця цифрового гетто у тому, що ті 75% з іншого боку стіни – поголовно прихильники Кремля, капітулянти або й просто негідники, які готові, попри смерті та кров, зрадити Україну і т. ін. (можна довго продовжувати цей уявний ряд, бо ніщо з перерахованого  не відповідає цифрам реальних соціологічних опитувань). 

До речі, з умовними 75% відсотками працюють не менш завзято. До них застосовуються інші засоби впливу, спрямовані на переконання у тому, що меншість з-поза стіни – зарозумілі сноби, які ставлять себе вище за інших і т. ін. Ефект не гірший. У цьому випадку від удару палкою по голові у вас випадають не лише кілька копійок з кишені, але й здатність до критичного мислення та здорового опору російській інформаційній та військовій агресії.

ПРО СТІНИ З ВБУДОВАНИМИ МАГНІТАМИ

Кінцева мета маніпуляторів полягає у споруджені уявних стін. Як тільки міцну мисленнєву фортифікацію побудовано (з будь-якого питання, це не грає ролі), далі – лише справа техніки. Всередину стіни вбудовується потужний магніт, а обидвом групам видають металеві обладунки. Більше нічого робити не потрібно. Вони битимуться головою об стіну самостійно і з великим успіхом та завзяттям.

Найдієвішим інструментом у такій соціальній інженерії постають магічні цифри і відсотки. Адже що таке нація, грубо кажучи? Уявна спільнота. Ніхто з нас в житті не бачив і не побачить усіх українців. Ми лише уявляємо собі цю величезну масу людей, підтримуємо з нею постійний чуттєвий зв’язок, але ніколи не маємо змоги перевірити її дійсну наявність. Помацати очима та побачити руками, так би мовити, як сформулював класик чуттєвого емпіризму пізньоукраїнського бикоко. 

Саме тому так легко маніпулювати уявленнями про цю спільноту – завдяки підробним соцопитуванням, маніпулятивним питанням, спрощеному поданню результатів справжніх досліджень.

ЦИФРИ КУРЦЯ І ЦИФРИ ЗДОРОВОЇ ЛЮДИНИ

Аби перейти від абстракції до конкретики, давайте розберемо дві  маніпулятивні теми: мовне питання, яке вже всім остогидло, та питання завершення війни на Донбасі. 

Останнім часом у ЗМІ та соціальних мережах часто поширюється думка про те, що захист української мови – це, мовляв, питання, яке розколює суспільство; на захисті української стоїть якась агресивна меншість, а більшості, мовляв, все одно, яка мова в Україні державна і які там закони щодо мов ухвалюються. Деякі діячі йдуть ще далі і вкидають у публічний простір провокативні ідеї щодо надання російській мові офіційного статусу в окремих регіонах, що, мовляв, може призвести до завершення війни.

Цими маніпуляціями радо користується Росія (якщо й не запускає їх власноруч). Наприклад, вкотре скликаючи Раду Безпеки ООН, щоб обговорити український мовний закон. Попри те, що Радбез ООН жодного відношення до мовних політик держав-членів не має, а покликаний лише займатися питаннями міжнародного миру та безпеки.

БІЛЬШІСТЬ ЗРОБИЛА ВИБІР ЩОДО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

В очікуванні цунамі брехні напередодні засідання Радбезу ООН щодо української мови давайте подивимося на факти справжніх авторитетних досліджень.

Найсвіжіше соціологічне опитування TNS (травень 2019) щодо мовної ситуації в Україні:

Загальна картина:

– для 63% населення українська рідна;

– 65% вважають, що українська має бути єдиною державною (у 2014 таких було 34%);

– лише 18% вважають, що державними мають бути і українська, і російська (у 2014 таких було 29%);

– лише 15% вважають, що російській треба надати державний статус у деяких регіонах (у 2014 таких було 34%).

Новий мовний закон:

– 42% ставляться радше позитивно, 23% радше негативно;

– лише 14% вважають, що новий закон може призвести до конфліктів;

– лише 17% вважають, що він притісняє  права людей, які хочуть спілкуватися іншими мовами;

– 39% вважають, що новий закон допоможе розвитку української мови.

Це і є вибір більшості українського народу.

НА СХІДНОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН, ЯК І В ОПИТУВАННЯХ ПРО НЬОГО 

Схожа ситуація із маніпуляцією громадською думкою щодо чутливої теми способів завершення війни на Донбасі. Особливо сприятливий ґрунт для таких маніпуляцій надає виборчий рік в Україні, в який безвідповідальні політики вважають за можливе маніпулювати темою війни і торгувати миром, для швидкого досягнення якого у них насправді немає жодних важелів.

Нещодавно Україною прокотилася нова хвиля маніпуляцій щодо даних соцопитування, у якому начебто українці готові миритися та йти на будь-які поступки агресору заради миру. Особливо сумно спостерігати, як таке вчергове поширювали журналісти та ЗМІ, які мусили би фахово працювати з інформацією. 

Давайте перетворимо розбір цього опитування на універсальну інструкцію з перевірки вражаючих  цифр соціологічних опитувань. 

Адже якщо ЗМІ не виконують своєї функції неупередженого інформування, доведеться цю роботу виконувати  читачам, які прагнуть захистити свою нервову систему від бомбардування недостовірною, емоційно зарядженою інформацією.

1. Бачите емоційний заголовок про готовність майже половини українців на автономію Донбасу заради припинення війни.

2. Заходите на сайт соціологічної компанії, знаходите презентацію самого дослідження.

3. Читаєте формулювання питань та порівнюєте з іншими питаннями та відповідями.

4. Виявляється, що питання на яке 49,5% відповіли «впевнені, що підтримали» чи «скоріше підтримали» сформульоване так:

«Чи підтримали б Ви рішення про надання автономії в складі України непідконтрольним територіям Донецької і Луганської областей для припинення бойових дій і мирного врегулювання конфлікту на Донбасі?»

Оминемо  зараз дискусії про доречність такого формулювання, я не соціолог, щоб давати оцінку.

5. Дивимося відповідь на питання:

«Який варіант розв’язання проблеми непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей Ви підтримуєте?»

Надання цим територіям особливого статусу, який передбачає автономію в складі України (1)

– 37% у червні 2019.

У травні 2019 аналогічна відповідь була 39,9%, тобто підтримка цього варіанту падає.

Виявляється, що такий показник щодо «автономії у складі України» залишається майже незмінним протягом останніх трьох-чотирьох років.