Олесю Ульяненку 61

Олесь Ульяненко народився 8 травня 1962 року у Хоролі на Полтавщині. Справжнє ім’я – Олександр Ульянов. За освітою медик, в армії служив десантником, вів мандрівний і панківський спосіб життя. Основні твори: “Сталінка” (1994), “Богемна рапсодія” (1999) “Знак Саваофа” (2006), “Жінка його мрії” (2006), “Там, де південь” (2007). Ульяненко потрапив у скандал з Національною комісією з питань моралі. Йому закидували порнографію в літературі, але після скандалу сама комісія зазнала більших репутаційних втрат, ніж автор. Помер Ульяненко у 2010-му на 49 році життя.

Постать Ульяненка займає свою нішу в українській літературі. Він змальовує похмурі сторони екзистенції, а письмо доволі важке і концентроване. Герої – переважно маргінали, соціальні низи, ветерани з ПТСР, наркомани, але автор не романтизує цей бік життя, радше безсторонньо, але дуже влучно описує. Можна було б назвати Ульяненка українським Ірвіном Велшем, але порівнювати їх неправильно, бо Велш – це Велш, а Ульяненко – це Ульяненко.