Плив собі корабель, на якому пасажири і частина команди пласкоземельники. Ну, ці люди, які намагаються з аргументами доводити, що Земля пласка, як насправді ж і є.

І ось пласкоземельники вибрали собі капітаном на судні свого хлопця. Не те, щоб він прямо говорив під час кампанії з вибору капітана, що він вірив у Пласку Землю, але він знатний лепетун був і багато чого говорив. Різного.

Ну, і часто в кают-компанії, на масових заходах дотепно жарти жартував про шаройобів, ну, в сенсі про наївних людей, які вірять, що Земля – куля. Ну, типу ахаха – ви коли літаком летите, він же прямо летить, а не підкермовує, огинаючи наче кулевидну Землю, ну? Не буває такого підкермовування – прямо летить літак, рівно, так, можливо, і Земля рівна? А хто інакше говорить? Штурман? Так він, смішна справа, астроном, ну, де ж це бачено – штурман і астроном? Ось раніше штурмани – землеміри були, і добре було, ніяких тобі кривих – самі прямі. А зараз що? Тут криво, там косо. Ех.

Ну, і стібав хлопець змову вчених, західних наукових товариств там, і дотепно жартував, що вони все приховують. Ну, і натякав, що теорія «кулевидної Землі» це просто такий спосіб уярмити екіпаж судна, щоб для пасажирів квиток дорожчий був, хоча і так останнє віддають.

А говорив, що ще кулевидність це спосіб переконати всіх, що для того, аби плавати в морі, треба купити не тільки плоскінний радянський компас і лаг, але і нечестивий джипіес. Бо джипіес і швидкість рахує, а лаг за попереднього капітана продали і матроса, який ним швидкість міряв, скоротили, та й на берег списали. Точніше він сам пішов, поки за п`янку не посадили під замок.

Були там у хлопця і жарти про те, що полюс магнітний зовсім не збігається у шаройобів з полюсом буцімто географічним, і в`їдливі зауваження, що це не просто так. Мовляв, куди пливемо, командо дорога? Серед друзів хлопця нашого навіть експерти були, які з лазером і шлюпкою, що відпливала від корабля, доводили, що нема ніякого вигину океану, і розрахунки проводили цікаві.

Зрештою, ну, свій хлопець для пласкоземельників. Ось, ну, свій у дошку.

При цьому хлопець наче був не зовсім плаский, і не заперечував, що Марс, мабуть, ось, наприклад, круглий. Мабуть. Але загалом же не важливо, який там Марс, ми то тут прості люди, навіщо нам той Марс? Ні для чого. Ніяк він на справи корабельні не впливає.

І натякав хлопець це, що проблеми ж тому на кораблі, що пливемо за мапами кулевидними, а мапи такі не просто так, а за умислом злим, щоб соляри більше списати. Ось дивіться, мапа ваша рівно ж на плоскінь не розбивається, а чому так? Малюй рівно, та без викривлень, ось тобі море – ані розривів у ньому, ані видовжень, звідки в тебе на карті вони з`явились? Непорядок і карти у вас погані, тому і соляри перевитрата.

І говорив хлопець, що місток капітанський не потрібен нагорі, щоб море бачити. Чи хитра наука – на компас дивитися? Це з кают-компанії робити можна, де і буде новий місток. А старий місток зробимо оглядовим майданчиком для відпочинку, все одно, капітану-пласкоземельнику, щоб правити, дивитись нікуди не треба.

Багато ще питань різних дотепних хлопець ставив, і всі в точку були, всі гострі, повірила йому команда. І пасажири повірили.

Словом, став хлопець наш новим капітаном.

Ну, і треба хлопцеві нашому команду свою ставити. Але хлопець же не простий був, як ми говорили.

У команду ж нову він взяв хлопців, які з джипіесом дружать. І траєкторії рахують оптимальні, виходячи з пропозицій, що в ревучих сорокових коротша дистанція. Деякі, взагалі, соромно сказати, астрономи виявились, та й зі ступенями науковими західними. А хтось навіть у космос літав і звідти Землю кулею бачив. Може, і брешуть про космос, але зрада все одно вийшла. Авже коли в новій команді припливи і відпливи стали прогнозувати, виходячи із кулевидної астрономії, зовсім негарно стало. Бачить народ, що все не так, як очікувалось. 

Хоча в порт по соляру старими траєкторіями заходили, постало питання про новий джипіес і про нові карти. І курс. А ну, які тепер брати? Та і чи брати, взагалі? По-перше, і соляри не треба, самі веслами погребемо. По-друге, і карт не треба з джипіесом, азимутом попливемо, та й по всьому. Швидкість лагом дідівським поміряємо, точно дату прибуття знати не будемо, а більше нам нічого і не треба, обурювався народ. Повз берег не промахнемося.

І штурмана треба без астрономії, не треба ось тут за зірками. А в деяких плани були ще вітрила розгорнути, а матеріал на них з одягу пасажирів взяти. Ну, або не з пасажирів, так хоч би зі старої команди, за якої від вітрил і відмовились.

Почали обурюватися і матроси, особливо матрос Ромул був обурений – говорить, затесалися в команду хлопця нашого законно обраного насівці буржуінські прокляті. Не треба вірити джипіесу, каже, треба значить штурвал міцніше взяти і вперед, позаяк не вистачало раніше капітанської волі повірити в пласку Землю, від того і блукали. І знову будемо блукати, каже матрос, якщо джипіесу нечестивому довіримося.

Складна ситуація склалася. Не вірить ніхто команді новій, але хлопцю нашому вірять. Хоч і сидить він, як раніше, у старому капітанському містку.

Якась закарлюка, так?

Як, думаєте, викрутилась команда? Ну, вони спочатку намагалися говорити, що і за старого капітана були хороші обрахунки, і пливли норм, але повільно, але не тому, що карти з глобуса, а тому, що соляру калапуцяли.

Але не повірив ніхто, бо ж соляра, що тоді, що зараз – одна і та сама.

Зараз навіть дорожче вийшло купувати.

І тут вийшов старпом новий і каже, що Земля то не куля. Правду мовив раніше новий капітан, не куля Земля наша.

Усі такі – ого. І команда і пасажири. І шаройоби усі отетеріли, як пливти ж будемо?

А старпом і продовжує – Земля не куля, а геоїд. Або якщо по-простому – референц-еліпсоїд. Зааплодували матроси – молодець старпом, кажуть, наша людина, пласкоземельник, прямо сказав, що Земля не куля. Давно такого не було, щоб так прямо, по простому.

А шаройоби хитро усміхнулись у бороди та вуса і пішли на старий місток маршрути за фарватерами креслити, та корабельний устав новий писати. Ну як новий, ще в піратів Тортуги такий був.

Якщо вас хвилювало, що Земля це не куля, то тепер не куля. Сьогодні Земля геоїд, а завтра за зайві питання дошкою підете, а внизу океан, кому прямий, а кому і дном доведеться пройти перевірити. Якщо бажання буде. Ну, цього не сказав старпом, змовчав. Інше сказав.

Що в порт по соляру все одно зайдемо. А позаяк вітрильники в пристойні порти сказано не пускати, то і вітрила не треба повертати. Так протягнемо, та і мороки з тими вітрилами, команді важко.

Видихнув старпом, пітніє, кусає вуса, чекає на реакцію, смикається весь.

Але капітан новий не став на реакцію чекати, зрозумів, як старпому важко, і строго так оком сяйнув, а потім сказав значно. Так, щоб почув кожен.

І прямо так капітан добре сказав, що зразу в кожного пасажира спокій запанував на душі. Сказав, що геоїд там чи не геоїд, але спитаю я зі старпома за компасом. І за лагом. І штурмана перевірю лінійкою, щоб усе прямо було. А карти вам бачити і не треба, нема потреби. І вітрила хоч і не треба, якщо на солярі ідемо, але стару команду на предмет парусини спитаємо. Ось саме квартирмейстер новий, правильний хлопець. Із землемірів. Спитає, знайде і поверне. Вітрила в господарстві ніколи не завадять. Так сказав новий капітан і зирнув на команду й пасажирів – любо вам?

І всі стоять, усміхаються. Добре. Просто. Зрозуміло.

Бо все рівно і прямо. Як і має бути.

Так і поплив корабель далі.