Станція Деколонізація. Московський поїзд далі не їде

Навіть на четвертому десятилітті незалежності нумерація кілометражу української залізниці починалася в Москві. Сідаючи в потяг, українці сідають наче в машину часу, не лише через стан більшості вагонів, – багато в чому залізниця залишилася частиною СРСР, якщо не Російської імперії. Південно-Західна залізниця на Півночі, радянські та росімперські назви станцій, російськомовне дублювання квитків і навіть умовні скорочення, якими користуються залізничники – усе не змінювалося десятиліттями, наче залізниця не вийшла з СРСР разом із рештою країни. І також усе це вкупі підтримувало міф про те, що російська мова більш придатна для науки і техніки, що росіяни створили тут цивілізацію, зрештою, що всі дороги ведуть до Москви. 

Після мільйонів евакуйованих біженців і обстріляних вокзалів наша героїчна залізниця більше не може не помічати невідповідності реальності. За планами АТ “Укрзалізниця”, протягом трьох років там позбудуться імперського спадку. Рахувати кілометраж від Києва почали вже, а далі поступово впровадять і інші зміни, включно з переходом на загальноєвропейську систему сигналів – ось так деколонізація прямо впливає і на покращення елементарної безпеки пасажирів. Хоч колія в нас і далі буде ширшою від європейської, але значно звузиться простір для тих, хто сумує за совком, а, отже, і для російських атак на наші голови в прямому і переносному сенсі.

Український кризовий медіа-центр

Залиште коментар

15 − eleven =