Теорії змови: абетка здорового скептика
Теорії змови ширяться, наче вірус. І це не просто особисті точки зору. Теорії змови можуть завдавати відчутної шкоди. Краще знати, чому виникають теорії змови, чому в них так легко вірити, і чому вони поширюються з такою швидкістю, як розмовляти з прибічниками теорії змов, та що ми можемо зробити як суспільство, аби зменшити шкоду. Розуміючи все це, ми можемо збільшити наші шанси на безпеку від наслідків теорій змов.
Малюнок 1. Скорочена мапа теорії змов.
Теорії змови – це лише невинні балачки та особисті погляди?
Шкода від теорій змов не абстрактна, а цілком конкретна.
Уявіть, що ви інженер, який винайшов 5G, і ваше ім’я вплітається в марення мільйонів. Це може привести до фізичного нападу на вас. Уявіть, що ваш бізнес інвестував у технологію 5G або навіть просто підозрюється в цьому. А тепер через теорії змови ваші вишки з мобільними антенами трощать. Це може призвести до банкрутства та позбавлення суспільства послуг зв’язку. Уявіть, що ви частина етнічної меншини, яка вплітається в теорію змови. Це може спровокувати атаки екстремістів. Уявіть, що лікарям перестали вірити і щеплення не роблять взагалі. Це призводитиме до епідемій.
Але нехай ви особисто, як і багато інших, не вірите теоріям змови. Дослідження показують, що, просто почувши виклад теорії змови, у вас знизитися довіра до інститутів влади. Коли влада крикне “вовк” – ви можете і не повірити, навіть коли вовк дійсно вже прийшов.
Ті ж, хто свідомо поширює теорії змов, користується тим, що вони викликають страх. А тими, кому страшно, легко керувати. Перелякані легко слідують командам, які несуть “порятунок”. Отже, теорії змови можна вважати одним із інструментів політичної та інформаційної боротьби. Цей інструмент може приносити перемогу тим, хто його використовує. Але, як бачимо, він несе і значну супутню шкоду.
Малюнок 2. Теорії змови – це не завжди лише балачки, вони також призводять до дій.
Що дають теорії змови тим, хто в них вірить?
Теорії змови наповнюють життя та світ сенсом і дають відчуття розуміння того, що відбувається.
Усім нам хочеться жити осмисленним життям. Але це бажання, як не дивно, штовхає нас до віри в теорії змови. Нам неприємно визнавати, що випадковість може призвести до катастрофи і загибелі мільйонів. І що в цьому не буде ніякого сенсу. І цьому не буде ніякого пояснення, до яких ми вже так звикли.
У хвилини кризи теорія змови допомагає людям наділити сенсом те, що відбувається. Із випадковістю холодного всесвіту неможливо боротися. Її неможливо осягнути розумом. Її не можна притягнути до відповідальності. Чого не скажеш про усвідомлені задуми групи зловмисників! Людині легше думати, що вона страждає через щось, а не просто так.
Теорії змови дають відчуття причетності до благородної справи та впевненості у своїх чеснотах.
Безсилля людини перед глобальним викликом. Неприємне відчуття. Швидко позбутися від нього можна, повіривши в теорію змови. Миттєво людина стає частиною “армії світла”, яка бореться проти “армії темряви”. Поширюючи ідеї теорії змови, переконуючи інших, людина рішуче і безстрашно діє проти “армії темряви”. Допомагає іншим побачити світло та правду і тим самим послабити вплив “армії темряви”.
Так почуття безсилля перед глобальним викликом швидко трансформується в дію, почуття причетності і впевненості у своїй правоті. А теорія змови швидко поширюється, дозволяючи людям хоч на мить відчути себе краще.
Малюнок 3. Прибічники теорії змов компенсують нестачу контролю над ситуацією вірою в теорії змови.
Чому люди так легко починають вірити в теорію змови?
Наш мозок еволюціонував, аби дати нам найкращі шанси виживання в дикій природі. Але він не завжди обробляє інформацію найбільш ефективним способом. І саме тому люди можуть так легко починати вірити в теорії змови.
Ця віра базується на дуже давній функції нашого мозку – розпізнавання патернів, встановлення зв’язків між шматками інформації заради виживання.
Уявіть, що людина йде лісом і чує шурхіт у кущах, помічає рух, бачить тінь. Функція розпізнавання патернів блискавично видає правдоподібний висновок – “у кущах хижак”. Людина блискавично ж вірить у цей висновок і тікає, рятуючи своє життя.
Якби не було стресу і страху, людина підійшла би до кущів і активувала функцію тестування реальності, здатність до критичного мислення – вона би подивилася, чи правильний висновок зробила. На жаль, під час стресу це неможливо, адже відчувається ризик “бути з’їденим хижаком”.
Отже, коли люди перебувають у стресі і страху, працює лише перший модуль – розпізнавання патерну. Досить дати людині у стресі розрізнені уривки інформації, а всю іншу роботу зі встановлення зв’язків між ними мозок зробить сам – об’єднає ці уривки в правдоподібну історію і повірить у неї.
Малюнок 4. Мозок може пов’язувати невеликі шматки інформації в красиві історії.
Що ж тепер, вірити усьому і не сумніватися ні в чому, що вам говорять?
Змови існують. Це незаперечний факт історії людства. Але розкривають їх не методами конспірологів і прихильників теорії змов.
Фольксваген приховував дані про забруднення навколишнього середовища. Тютюнові компанії приховували дані про шкоду куріння.
Але ці змови розкрили не методами прихильників теорій змови: не аналізом випадково відібраних публікацій із сумнівних інтернет-видань, не інтерпретацією даних на свою користь і не ігноруванням критики на адресу своїх аргументів, не “читанням між рядків” та додумуванням.
Реальні змови викривають люди, які вірять у науковий підхід, за допомогою досліджень, зіставлення даних, пошуку твердих доказів або звичайних слідчих дій.
Між наївністю і вірою в теорії змови є поле здорового скептицизму. Не варто вірити всьому, що вам говорять. Але при цьому потрібно спиратися на дані і докази. Звертати увагу на слабкості у власних гіпотезах і розглядати всю сукупність наявних даних.
Потрібно визнати, що в багатьох випадках ми не знаємо і, можливо, ніколи не дізнаємося правди. Але примирення із тим, що ми не знаємо правди, це більш сильна позиція, порівняно з вірою в необґрунтовані казки.
Малюнок 5. Протилежним ставленням до віри в теорії змов є не наївність, а здоровий скептицизм.
Як розмовляти з прибічниками теорії змов?
Прибічники теорії змов – люди, які мають сильні вірування. Отже, не варто займати у бесідах на цю тему агресивну позицію заперечення або висміювання, не варто намагатися перемогти. Це призведе лише до повного ігнорування ваших аргументів. Або може і до записування вас у стан “армії” зла, яка сприяє “ворогу”.
Метою спілкування з прибічниками теорії змов є спонукання їх до відкритості новим аргументам. А отже, необхідно і самому втілювати таку відкритість. Прибічники теорії змов вважають, що вони використовують критичне мислення. А отже, варто спертися на ці інструменти, аби продемонструвати недоведеність теорії змови.
Малюнок 6. Розмовляючи з прибічниками теорій змов, використовуйте емпатію, відкритість і критичне мислення.
Що може допомогти зменшити шкідливий вплив теорії змов на суспільство?
Шкода від теорій змов реальна. Їхні прибічники дуже активні у соцмережах. Атмосфера страху, яку нагнітають теорії змов, притуплює критичне мислення та спонукає людей до швидких репостів і шерів. Це означає, що теорії змови завжди будуть розповсюджуватися швидше, аніж їхні спростування.
На особистому рівні ми можемо практикувати критичне мислення, факт-чекінг перед тим, як тиснути кнопку шер, або перед тим, як робити репост.
На рівні суспільства ми можемо пропагувати особисту медіа гігієну, а також інформувати суспільство ДО того, як теорія змови набрала обертів. Якщо людина почує спростування теорії змови до того, як вона почула саму теорію змови, це знижує ефект теорії змов і сповільнює їхнє розповсюдження.
У будь-якому випадку теорії змов тепер з нами, і навряд чи вони кудись подінуться у найближчому майбутньому. Тож нам як особисто, так і на суспільному рівні варто нарощувати здатність протистояти їхнім шкідливим впливам.
Малюнок 7. Аби зменшити шкоду від теорії змов, необхідно інформувати суспільство і попереджати про те,
що певна інформація є неправдивою до того, як теорія змови почне розповсюджуватися.
Слідкуйте за новими матеріалами від Uchoose через наші канали у Facebook, Twitter та Telegram.
