Один із найбільших викликів сучасності – розрізняти нейтральну інформацію від небезпечної, тобто тієї, яка цілеспрямовано має змінити твої переконання і поведінку.  Інформації багато, вона ллється на нас звідусіль. Її не встигаєш відбирати і осмислювати. Практично усі ми упевнені, що зможемо виявити дезінформацію, якщо така з’явиться в нашій новинній стрічці. Переважна більшість людей переконана, що пропаганда – це здебільшого фейкові новини, тобто чиста неправда, вигадка, яку за бажання досить легко викрити. Однак, насправді, фейки – усі ці розіп’яті хлопчики і стародавні укри, які вирили Чорне море – про яких розказують російські медіа – це лише вершина величезного айсбергу. Айсбергу, основне тіло якого складається з різного роду маніпуляцій інформацією.

І якщо фейк дійсно досить легко ідентифікувати, перевіривши новину з кількох джерел, то  маніпуляції – слизькі і важко вловимі.

Французький філософ Жан-Франсуа Ліотар свого часу виділив два типи дискурсу: науковий і наративний. В науковому (science discourse)  інформація легітимізується, коли має підтвердження фактами. За цим принципом працює журналістика в її класичному розумінні. Дискурс наративу (narative discourse) не потребує підтверджень з інших джерел. Він авторизує сам себе – постійним повторенням самого наративу. Так, наприклад, ніхто не береться доводити стародавні міфи та легенди, проте вони глибоко входять в наше життя, впливаючи на світогляд.

Російська комунікаційна машина активно використовує саме дискурс наративу.  Це стало особливо легко робити з появою соціальних мереж, де користувач споживає такий масив інформації, що сама її кількість і швидкість унеможливлює перевірку. Те ж Кремль, продовжуючи радянську традицію, впроваджує і в журналістиці. Виявилося, якщо багато разів повторити «українці – фашисти», знайдеться велика кількість людей, готових у це повірити. Або якщо щодня говорити, що у Європі вкрай небезпечно: напливи біженців, теракти і гей-паради, то населення величезної країни скоротить і без того нечисленні поїздки за кордон і буде пояснювати це міркуваннями безпеки.

Отже, давайте поглянемо, які технології російські медіа використовують і в себе вдома, і за кордоном:

Дегуманізація ворога

«Європейських цінностей не існує», «Захід загниває», «Європа – це Содом і Гоморра» – це можна почути на більшості російських телеканалів. У російському національно центристському дискурсі, який панує в сучасній Росії,  завжди є «вони» і є «ми». Вони – аморальні, ми – високодуховні. Вони – хаотичні, ми – стабільні і впорядковані. Узагальнення, протиставлення себе ворогу і приписування ворогу неприродньої жорстокості – це і є дегуманізація. «Не стався до європейців, як до себе подібних» – каже нам російська пропаганда. Вони інакші. А раз інакші, то і жаліти, проявляти симпатію і співчуття до них не треба. Прикладів дегуманізації історія бачила чимало: нацисти не вважали євреїв і громадян Радянського Союзу повноцінними людьми;  українське селянство зумисне демонізувалося комуністами, після чого містяни в Україні, знаходивши трупи опухлих від голоду селян, звинувачували їх же самих у «засмічуванні вулиць»; хуту в Руанді вирізали народність тутсі, називаючи їх «тарганами», а білі американці обмежували чорних у правах, називаючи «мавпами». Усі ці історії погано закінчувалися.

Сьогодні варто лише увімкнути російські гумористичні програми на центральних каналах, як ти обов’язково почуєш жарти про «піндосів», «хохлів», «чурок», «заторможенных прибалтов» тощо. Усі ці народи в їхній інтерпретації – недолугі, неоковирні і тупуваті, що, безумовно, укріплює самосвідомість пересічних етнічних росіян.

Конспірологія

Західна цивілізація створена для того, аби зруйнувати «русский мир» і його підвалини. Усі лідери сучасного світу належать до Масонської ложі, а бандерівці вступили в змову з євреями, захопили владу в Україні і винищують російськомовне населення.

Якщо будь-що з вище названого відгукується у вас розумінням і згодою, значить, ви вже живете в російському інформаційному просторі.

Коли Надія Савченко розказує, що Україною править «єврейське іго», вона транслює російський наратив.

Хоча, безумовно, масони і жидобандерівці – це квіточки.  Справжні дива інтриг і глобальних змов демонструє галузь космонавтики. Згідно з цілою програмою-розслідуванням на російському каналі РЕН ТВ (належить до десятки найпопулярніших у Росії), наша планета Земля не кругла, як вважає офіційна наука, а пласка. А всі фото і  наукові підтвердження – це обман і наслідок великої змови. Російські журналісти навіть підкріпили це твердження словами якогось американського псевдовченого. От тільки, якщо загуглити ім’я цієї людини, виявиться, що іншою темою, яку він просуває, є уринотерапія. Але журналісти РЕН ТВ цього не сказали.

Конспірологія має страшні наслідки, якщо йде вкупі з дегуманізацією.

Ф.Штангл, комендант концентраційного табору Треблінка (де було вбито від 900 тис.  до 1 млн 200 тис. людей) в інтерв’ю угорській журналістці Гітті Серені в 1970 році так пояснив знищення євреїв:

– На ваш погляд яка була реальна причина винищення?

– Гроші євреїв! – не вагаючись відповів Штангл.

– Ви серйозно?

Нацист здивувався такій недовірі:

Звісно! Ви й гадки не маєте про які цифри йде мова. На що, по-вашому, ми купували шведську сталь?!

Фейкові експерти

Болюче місце сучасних медіа – нерозбірливість в експертизі. Швидкість інформації така, що редактори не мають часу на перевірку авторитетності того чи іншого фахівця. Вони готові садити в кадр будь-кого, хто вдягнув костюм або військову форму і назвався експертом. Росіяни вдало використали цей прийом на початку війни – у в 2014 році. Телеканали буквально заполонили невідомі люди, які начебто розумілися на військових операціях. Вони давали оцінку діям української армії, критикували рішення командирів і сіяли паніку серед і без того наляканого населення. Цю технологію було дуже вдало застосовано під час іловайських подій. Рівень напруження в суспільстві був настільки високий, що достатньо було лише кинути сірник. І росіяни його кинули – спочатку інформаційно, а потім за допомогою артилерії. Паніці в результаті піддалися не лише цивільні, які опинилися в Іловайську, а й частина самих –  на той момент мало досвідчених – сил АТО.

Із часом експерти, які колись з’явилися, як мильні бульбашки – нізвідки,  стають упізнаваними, і питань до їхньої фаховості стає ще менше.

Один із найяскравіших прикладів псевдоексперта – Володимир Рубан, який назвався генералом, і ніхто зі ЗМІ не поставив це під сумнів.

Ще один бік цієї медалі – експерти зі всіх питань. Їх чимало серед лідерів громадської думки в соцмережах.  Сьогодні він коментує військову операцію в Широкиному, завтра – перші кроки урядової коаліції, післязавтра – книговидавничий бізнес в Україні. І якщо ви його покличете на ефір про IT-технології, він з готовністю прокоментує і їх.

Цей тренд задають самі журналісти, а російська пропаганда його майстерно використовує. І на російських телеканалах – як Russia Today і Sputnik закордоном, і на внутрішніх кремлівських каналах – можна побачити так званих політтехнологів, експертів із певних регіонів: України, США, ЄС тощо. Ці люди переважно не мають жодної політичної ваги у своїх країнах. Їхня місія – імітувати видимість усебічної дискусії і в підсумку підтримувати її на користь Росії. «В Україні фашисти, хунта, винищення російськомовних», – вони не запропонують жодного факту, аби спростувати це. І глядач десь у Західній Європі або в нетрях самої Росії не матиме ані часу, ані бажання засумніватися в авторитетності цього фахівця.

«Политики нас посорили. Обычные россияне любят украинцев»

Один із найскладніших прийомів. Його дуже важко пояснити пересічному громадянину, який і сам незадоволений владою в Україні.

Завжди знайдуться ті, хто не буде погоджуватися з офіційним курсом Кремля. Як і завжди знайдуться ті, хто готовий за гроші сказати, що він з ним не погоджується.

Навіть моя мама подала сигнали розчулення, переглянувши нещодавно російський ролик, де до людей, які стояли з написом «Я из Украины, давай обнимемся» в Петербурзі, підходили і обнімалися.

Але статистика нещадна.

І вона говорить нам, що переважна більшість росіян підтримують військову агресію щодо України. Крім того, згідно з опитуванням Левади-центр, Україна посідає почесне друге місце серед найбільших ворогів Росії. Перше, безумовно, належить США, які – відповідно до логіки росіян – і оркеструють русофобію в усьому світі. Допоки потік найманців, які за власним бажанням їдуть у Східну Україну і приєднуються до російської армії, не вичерпається, доти говорити про лише політичну складову неможливо.

Крім того, важливо пам’ятати, що основним посилом у цій технології є – «ми один народ, и нам нечего делить». Ця теза, на жаль,  дуже легко знаходить ґрунт у свідомості меншовартості багатьох українців, прищепленій століттями колонізаторської політики.

«Переписывание истории»

Історія правдива тільки в тому випадку, якщо вона затверджена Міністерством освіти і науки Російської Федерації. Країни, які не погоджували свою історію з цим органом, паплюжать і переписують її. Це ніщо інше, як зумисне стирання доблесного спільного з Росією минулого і нав’язування новому поколінню викривленого уявлення про історичні події.

Цій технології приблизно стільки ж, як самій Росії. Країна, яка століттями спотворювала власну історію на догоду політичним інтересам, розвернула це, як зброю проти своїх ворогів.

За логікою російських ЗМІ, історію нахабно переписують українці, поляки, балтійці, грузини – словом, усі, хто був окупований Росією і, нарешті, позбувся її ярма.

Малі, випадкові події  як тенденції

У Франції відбувся мітинг фермерів – значить, уся Франція в протестах. У Німеччині завалило лінію електропередачі – значить, уся Німеччина знеструмлена. У Нідерландах двоє активістів пропонують знизити вік сексуальної згоди – очевидно ж, усі голландці – педофіли. Про розгул ультраправих в Україні годі і говорити. Російські медіа – справжні майстри цієї маніпуляції. Журналістка «Первого канала» Ольга Скобєєва, наприклад, могла взяти кілька інтерв’ю у французьких безхатченків і біженців та побудувати цілий сюжет на розповіді про те, що Франція – надзвичайно бідна безробітна країна.

Нещодавно кілька моїх ФБ-друзів синхронно зробили репост добірки християнських храмів у Європі, які були знесені або перебудовані під кафе, цирк тощо. Ця публікація була зроблена російським блогером без ідентифікації обличчя і  покликана показати, як морально занепадає Захід. Однак якщо загуглити кожен з цих випадків, виявиться, що частина з них – брехня, а частина –  передача старих церковних будівель приватному бізнесу з метою відновлення і збереження старих споруд, оскільки церква не могла вже утримувати їх.