Вулиця дядька Артема

Декомунізаційне законодавство діє з 2015 року, але багатьом громадам забракло майже десятиліття, щоб його виконати. Органи місцевого самоврядування часом вдаються до абсурдних пояснень, щоб лиш залишити все, як є. Раніше ми писали про громаду на Житомирщині, де розказують байки про те, що вулиця Кошового, названа не на честь Олега Кошового, а на честь виборної козацької посади – кошового отамана. У селі Заброди на Рівненщині пішли ще далі та офіційно повідомили, що вулиця Артема не має нічого спільного з відомим більшовиком. Мовляв, вулиця носить ім’я Артема Соботовича, який на ній і живе. Тільки чомусь без уточнення прізвища. Це якби були вулиці Сашка, Дмитра або Степана, які на них живуть. Кожна нова така вигадка дивує не лише нікчемністю, але і незбагненним намаганням будь-що залишити топонім, який увіковічнює ворога України.

Прізвисько Артем мав більшовик Фьодор Сєрґєєв родом із Курської губернії Російської імперії. Він активно боровся проти УНР. У 1918 очолив Раду народних комісарів, тобто уряд так званої Донецько-Криворізької радянської республіки. Також був наркомом (міністром) пропаганди в тимчасовому уряді більшовиків в Україні. Мати вулиця, названі на честь Артема, це все одно, що мати вулиці на честь Гіркіна або Мотороли. Як і ці злочинці, Артем був ворогом українців, окупантом, який допоміг занурити нашу країну в терор на сім десятиліть.