Вулиця Симиренка

Розхвалена пропагандою “передова” радянська наука була ізольованою від світової, залежною від волі партії, а тому часто наукою зовсім не була. Яскравий приклад – знищення генетики і її заміна “мічурінським ученням”. Іван Мічурін заперечував класичні закони генетики, а його послідовник Трохим Лисенко пішов ще далі, розвинувши цілу псевдо-науку – “мічурінську агробіологію”. Попри те, що це “вчення” давно розвалили і висміяли, ім’я сталінського пристосуванця Мічуріна продовжує бути символом селекції для величезної кількості людей. У наших містах і селах досі безліч вулиць Мічуріна. Одну таку в селі Вишнів на Волині днями перейменували на вулицю Симиренка.

Це дуже правильне рішення, адже під міфом про Мічуріна Москва намагалася поховати пам’ять про справді визначного вченого Володимира Симиренка. У 1930-х в СРСР не могли змиритися з тим, що першість у селекції тримав українець, а Всесоюзний науково-дослідний інститут плодового і ягідного господарства був розташований у Києві. Інститут перенесли в Росію, а його творця Симиренка розстріляли. Науковця боялися і ненавиділи так, що в немилість потрапили навіть його селекційні сорти, наприклад, яблуко Ренет Симиренка перейменували на Зеленку Вуда. Дуже знайомий почерк – знищувати все, що підважує вигадану російську велич.

Український кризовий медіа-центр

Залиште коментар

3 − 2 =